08 Травня 2026

Розлад тривалого горювання: як впоратися з втратою, коли біль довго не минає

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Зміст

Як людина переживає горе
Що таке пролонговане горювання, або розлад тривалого горювання
Основні симптоми пролонгованого горювання
Як відрізнити пролонговане горювання від депресії
Що може допомогти подолати пролонговане горювання
Чому війна в Україні посилює пролонговане горе

Як людина переживає горе

Коли ми втрачаємо близьких або важливих для нас людей, свій дім, домашніх улюбленців або навіть роботу, ми проживаємо горе. Для людини це тривалий і складний процес, проте не завжди він минає сам собою, іноді горювання після смерті важливих людей затягується, і тоді фахівці вважають його нездоровим. Пролонговане горе (розлад тривалого горювання, подовжене горювання) — це психічний розлад, який виникає, якщо людина горює за втратою більше 12 місяців і перебуває у стані постійної активної туги за померлим або померлою.

Але як людина зазвичай проживає процес горювання? У роботі з втратою спеціалісти часто посилаються на класичну модель, яку описала швейцарська психіатриня Елізабет Кюблер-Росс у своїй книзі «Про смерть і вмирання». Вона виділила 5 стадій того, що відчувають люди, яким діагностували важку хворобу. Люди з важким чи смертельним діагнозом теж переживають горювання, оскільки втрачають функціональність і звичний спосіб життя та більше ризикують втратити життя як таке. Тому ці стадії стали вважати універсальними для будь-якого типу горювання.

Елізабет Кюблер-Росс у своїй книзі описує такі стадії переживання горя:

Заперечення: це стан шоку. Людина думає: «Це не могло статися зі мною».
Гнів: злість на ситуацію, обставини, бога. Людина запитує: «Чому саме я?».
Торги: спроба «домовитися» з хворобою чи смертю. Намагання відстрочити смерть «хорошою поведінкою».
Депресія: підготовка до смерті.
Стадія прийняття: «останній відпочинок перед довгою дорогою».

Попри описані етапи, авторка ніколи не наполягала на їхній обов’язковості, ба більше, вона не казала про те, що вони проходять послідовно. Людина, яка переживає втрату, може проходити чи не проходити ці п’ять етапів, переживати їх в різній послідовності і навіть повертатися до деяких з них.

Дехто в процесі горювання дійсно проходить через етапи, які описувала Кюблер-Росс, інші ж можуть відчувати, що якщо вони не проживають їх, то горюють неправильно. До прикладу, дослідження 2007 року, в якому опитували людей, що втратили близьких, показало, що найчастіше вони відчували прийняття.

Психологія горя і втрати наголошує, що будь-який із етапів проживання втрати є нормальним у процесі скорботи. Немає визначеного часу на те, як довго перебувати у цьому стані, наскільки послідовними мають бути етапи. Процес горювання досить не лінійний, може як посилюватись, так і слабшати, проходити хвилеподібно. Звісно, інтенсивність горя буде відрізнятися залежно від того, чи це була раптова смерть (наприклад, близького друга), чи очікувана (наприклад, втрата улюбленця після довгого лікування від смертельної хвороби). Або ж причиною горювання може бути невизначена втрата (наприклад, коли близька людина зникла безвісти). У такому разі інтенсивність горювання може бути зовсім іншою.
Проте з часом у мозку формуються нові нейронні зв’язки, й людина поступово перестає ідентифікувати себе лише як таку, що зазнала втрати. В будь-якому разі цей процес потребує часу, підтримки і внутрішніх сил.

Горювання завжди важке, проте варто бути уважними, коли воно довго не проходить. Тоді варто звернутися за психологічною допомогою при втраті близької людини.

Що таке пролонговане горювання, або розлад тривалого горювання

Що ж стається, якщо людина надовго «затримується» у режимі проживання горя? DSM-5 (діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів, розроблений Американською психіатричною асоціацією) вказує, що пролонгована реакція горя діагностується тоді, коли доросла людина горює більш ніж 12 місяців (тобто понад рік) після втрати. Також впродовж цього часу в людини майже щодня мають виникати симптоми горювання.

Інший довідник, МКХ-11 (Міжнародний класифікатор хвороб 11-ї редакції, який поки не діє в Україні), теж описує розлад тривалого горювання. Проте згідно з його класифікацією, для діагностики цього розладу людина має відчувати відповідні симптоми не рік, а 6 місяців. Також у МКХ-11 відрізняється й опис самих симптомів пролонгованого горювання.

Описи цього розладу як у МКХ-11, так і у DSM-5 містять низку схожих симптомів, які має мати людина з розладом тривалого горювання: постійна туга за померлим чи померлою, погіршення функціональності та самопочуття, складнощі у спілкуванні з сімʼєю та близькими, проблеми на роботі тощо. Більш детально перелік усіх можливих симптомів розглянемо у наступному розділі.

Дослідження реакції на горе у західному суспільстві виділяє низку факторів, які впливають на розлад тривалого горювання:

Відношення до горя у сімʼї, у якій зростала людина: те, як дитині пояснювали смерть близьких, чи було прийнято проживати горе у сімʼї, чи навпаки — замовчувати і уникати цієї теми.
Духовність і належність до певної релігійної спільноти: зазвичай, ці обʼєднання людей інтерпретують смерть і потойбічне життя по-своєму. Це допомагає вірянам пояснити собі втрату і прожити її, до того ж за підтримки релігійної громади.
Гендерна соціалізація: у західній культурі маскулінність прагне бути емоційно стриманою. Чоловіки нібито мають поводитись, за мірками суспільства, «по-чоловічому». Стереотипно їх визначають як більш беземоційних — таких, які організують похорон, владнають справи з заповітом і загалом займатимуться більш прагматичними справами.
Етичні чинники: наприклад, наявність на роботі спеціальної відпустки для людей через втрату близьких і культура підтримки таких співробітників.

Фактори, що формують образ людського горя.

У цьому ж дослідженні вчені говорять про роль цінностей, світогляду й етносу. Але чим більше суспільних чи спільнотних заборон формує образ горя, тим більшим є ризик розвитку подовженого горювання.

Основні симптоми пролонгованого горювання

Згідно з довідником DSM-5, щоб діагностувати розлад тривалого горювання, у людини впродовж щонайменше року після втрати більшість днів мають проявлятися не менше 3 симптомів.

Симптоми для діагностування тривалого горювання:

Порушення ідентичності особистості: людина може відчувати, що разом із померлим чи померлою вона втратила частину себе.
Уникнення нагадувань про померлу людину: це може бути як відганяння думок при згадці про людину, так і уникнення місць, які асоціюються з нею, її фотографій і усього, що може нагадати про втрату і викликати біль.
Сильний емоційний біль, який повʼязаний із втратою: гнів, гірка образа, смуток.
Труднощі з поверненням до буденного життя: уникання спілкування з друзями, втрата інтересу до хобі та звичного проведення часу, неможливість планування майбутнього — людина буквально не уявляє, як проводити час без померлого чи померлої та може відчувати провину за це.
Емоційне заціпеніння: людині складно проживати та виражати свої емоції, такі як радість, співчуття або навіть смуток.
Втрата сенсу: коли помирає близька людина, життя тривалий час може здаватися безглуздим.
Самотність: сильне відчуття покинутості.

Якщо ви тривалий час відчуваєте дискомфорт від перелічених вище причин або ж відчуваєте, що життя близької людини погіршилося через них, — це привід звернутися по допомогу фахівця: психіатра, психотерапевта або ж психолога.

Як відрізнити пролонговане горювання від депресії

У дослідженні, проведеному у 2007 році, тобто ще до того як розлад тривалого горювання почали вважати окремим захворюванням, вчені дослідили, які супутні психічні стани люди проживали разом з тривалим (понад 6 місяців) переживанням втрати. Виявилося, що 25 % досліджених не мали психічних розладів.

Проте у 55 % людей було діагностовано великий депресивний розлад, а у 48 % — посттравматичний стресовий розлад. Тобто пацієнти з психічними розладами мали більший ризик формування ускладненого горювання.

У депресії та розладу тривалого горювання є спільні симптоми. Серед них виділяють тривалий сум, замкнутість, порушення сну, відчуття безпорадності та провини, а також суїцидальні думки. Однак ключовою різницею є те, що при депресивному епізоді зовнішню його причину зазвичай важко виявити, тоді як пролонговане горювання — це завжди скорбота за померлими.

Прийом антидепресантів при розладі тривалого горювання не полегшує симптоми, але ці медикаменти здатні впливати на депресію, якщо вона є супутньою.

Найбільш дієвою для відновлення від розладу пролонгованого горювання є психотерапія у поєднанні із підтримкою спільноти, колег, друзів, рідних та найближчого оточення.

Що може допомогти подолати пролонговане горювання

Допомога людині з розладом тривалого горювання відрізняється від допомоги людині, яка переживає горе.

При звичайному перебігу горювання психотерапевт надає людині співчутливу підтримку та простір для можливості поділитися історією втрати. Далі ж психотерапевт і клієнт разом виокремлюють можливі способи виходу з ситуації та проживання емоцій.

При пролонгованому горюванні людина та фахівець фокусуються на стратегії усунення перешкод, які заважають здоровому переживанню горя та втрати.

Зазвичай такі втручання мають кілька етапів:

Фахівець надає людині інформацію, яка допоможе їй зрозуміти та прийняти горе. Далі він пояснює інструменти, які допомогають впоратися з болем втрати.
Після цього психотерапевт може заохотити людину планувати майбутнє, відновлювати зв’язки з сімʼєю, друзями та колегами, а також — розповідати історію смерті, яка стала причиною розладу.
Наприкінці психотерапевт допомагає клієнту навчитися жити з нагадуваннями про смерть близької людини.

Такий підхід у роботі з клієнтами має доказову базу та доведену ефективність. Якщо ви чи ваші близькі тривалий час не можуть прийняти смерть близької людини, спробуйте звернутися до кваліфікованого психотерапевта. Разом з ним ви зможете полегшити біль втрати, прийняти її і розробити дієві стратегії подальшого життя.

Чому війна в Україні посилює пролонговане горювання

Війна та бойові дії є факторами впливу на розвиток розладу тривалого горювання.

Згідно з найбільшим дослідженням про пролонговане горювання в умовах російсько-української війни, 11,4 % дорослих українців та українок підпадали під опис цього розладу (за МКХ-11).

Супутні психічні стани та розлади, такі як депресія та посттравматичний стресовий розлад, рівень яких в Україні природно збільшився через війну, впливають на розвиток пролонгованого горювання. Також, якщо близька людина загинула раптовою смертю (ризик якої зараз більший внаслідок бойових дій чи обстрілів цивільних міст і сіл), для іншої людини це може стати шоком і спричинити тривале горювання.

Серед іншого спричинити розлад тривалого горювання може неможливість поховати, оплакати або попрощатися з близькою людиною через закриті кордони, окупацію, фізичну відсутність тіла. Обставини війни часто не дають змоги родичам і друзям сповна прожити своє горе і можуть викликати пролонговану скорботу.

Якщо ви або ваша близька людина зіштовхнулися з симптомами розладу тривалого горювання — не зволікайте і зверніться по допомогу. Якщо вам зараз складно зробити це самостійно, попросіть про допомогу людину, якій ви довіряєте. Втрата — це завжди болісно, але життя продовжується і після неї.

Використані джерела

Автор

Андрій Смірнов

Комунікаційник-фрілансер, EX-керівник комунікаційних відділів Good People та Cedos. Колишній менеджер SMM-відділу «Твій сімейний лікар».

Переглянути усі статті

поділитися в соцмережах

facebook

twitter

коп. посил.