Хочу дізнатися більше
08 Травня 2025
Чому виникає відчуття самотності? Наодинці, в парі та серед людей
стосунки
Зміст
- Причини відчуття самотності
- Як спосіб життя впливає на відчуття самотності
- Самотність у великому місті
- Самотність у стосунках
- Як змінити ставлення до самотності?
- Способи подолання емоційної ізоляції
- Як підтримувати соціальні зв’язки
Причини відчуття самотності
Самотність і перебування наодинці — схожі, але не тотожні стани. Люди можуть відчувати емоційну самотність поруч з іншими — в сім‘ї, з партнерами чи дітьми, батьками, в колективі. Широке коло знайомств та друзів не гарантує, що ми ніколи не почуватимемось самотньо.
Чому виникає відчуття самотності? Науковці визначають самотність як розрив між реальними та бажаними стосунками. Саме це спричиняє відчуття самотності в оточенні інших, найбільш самотні — люди, які мають стосунки, що їх не задовольняють.
Самотність може бути ознакою того, що людина не задоволена оточенням, стосунками й собою. Деякі люди почуваються наповненими й відчувають підтримку та розуміння, маючи кілька міцних зв‘язків — з партнером, друзями чи родичами. Іншим самотньо, тоді як їхнє коло спілкування набагато ширше. Важить не кількість зв‘язків, а їхня якість, і те, як люди довкола наповнюють ваше життя.
Як спосіб життя впливає на відчуття самотності?
Деякі події та переживання можуть спровокувати або підсилити відчуття самотності:
- Досвід смерті близької людини. У горюванні ми відчуваємо біль втрати, що підсилює відчуття самотності.
- Розрив стосунків. Коли пара розходиться, незалежно від причин, кожен може почуватися самотнім та не знаходити підтримки.
- Вихід на пенсію. В цей період людина може відчувати себе покинутою і непотрібною, адже кар‘єрний шлях триває десятки років. Окрім того, колишні колеги віддаляються, а для пошуку нових знайомств потрібен час.
- Зміна роботи. Хоч на новому місці на людину очікують нові знайомства, на встановлення глибоких зв‘язків потрібен час.
- Початок навчання в університеті. У студентстві слабшають зв‘язки зі шкільними друзями, а нове коло знайомств треба вибудовувати з нуля.
- Народження дитини. Це глибоке екзистенційне переживання, окрім того, у молодих батьків з‘являються нові турботи, змінюється стиль життя. Батьки, особливо молоді матері, які опікуються дитиною цілодобово, почуваються самотніми у своїх переживаннях.
- Переїзди. У цьому випадку людина може не лише втрачати зв‘язки, а й почуватися безпорадною у побутових ситуаціях — ці досвіди нашаровуються й можуть комплексно викликати відчуття самотності.
- Старіння. Цей процес посилює відчуття відокремлення від світу. Людина втрачає мобільність, завершує кар‘єру, переживає смерті ровесників, стикається з проблемами зі здоров‘ям.
Ці досвіди тісно пов’язані з переживанням втрат — стосунків, друзів, роботи. Горюючи за втратою людина може почуватись самотньо.
Люди також можуть відчувати самотність у певний час року — на день Святого Валентина, Різдвяні свята, свій день народження. В ці дні атмосфера довкола ніби спонукає об‘єднуватися з рідними, коханими й друзями, тож для тих, хто не має близьких людей, святкові дні можуть бути додатковим приводом для смутку.
Самотність — це не розлад психічного здоров‘я. Однак деякі розлади можуть впливати на поведінку та відчуття, як наслідок — людина може переживати емоційну ізоляцію й відчувати самотність. Психічні розлади можуть впливати на соціальну активність, самооцінку, здатність пробувати нове та підтримувати зв‘язок із людьми. Проблеми з психічним здоров‘ям може супроводжувати й тривожність. Людині може бути складно розповісти про свої почуття через страх осуду або побоювання бути тягарем для близьких. Окрім того, може виникати соціальна тривога — переживання, які виникають, коли ви знаходитеся серед людей.
Деякі люди особливо схильні відчувати самотність:
- Люди без друзів чи сім‘ї.
- Одинокі батьки, які весь час приділяють дитині, або люди, що піклуються про старших чи хворих родичів та не можуть активно підтримувати соціальні зв‘язки.
- Представники меншин, що живуть в умовах, де мало людей зі схожим життєвим досвідом. Зокрема люди, що зазнають дискримінації через колір шкіри, сексуальну чи гендерну ідентичність.
- Люди з інвалідністю.
- Ветерани після повернення з зони бойових дій.
- Близькі та родичі військових, людей в полоні.
- Люди, що вимушено змінили місце проживання через війну.
- Ті, в кого немає грошей, щоби бути залученими в соціальні активності.
- Люди, що відчувають дискримінацію через тривалі проблеми зі здоров‘ям, психічні розлади або стигматизовані фізичні хвороби.
- Ті, хто пережив сексуальне та фізичне насильство через зруйновану здатність довіряти та складнощі з побудовою соціальних зв‘язків.
Самотність у великому місті
Чому ми відчуваємо самотність у містах? Ще декілька століть тому люди жили переважно у сільській місцевості, а міста були набагато меншими. Раніше родичі та сусіди об‘єднувались у громади, тепер спільноти менш концентровані, а люди — відокремлені одне від одного. Відчувати причетність до спільноти стало важче.
Розробники мобільного додатку Urban Mind виявили, що перебування в перенаселеному середовищі збільшує рівень самотності на 38%. Цей додаток просить користувачів відповісти на питання у випадкові моменти, щоби оцінити їхнє відчуття самотності. Результати майже не змінюються навіть враховуючи стать, вік, рівень освіти, місце роботи та расову приналежність.
Тепер людям в розвинених країнах не обов‘язково створювати сім‘ї, щоби вижити, а одинаки вже не вважаються диваками. Життя без родини, друзів чи партнера — ще одна причина самотності. І, хоч фахівці не пов‘язують кількість зв‘язків із відчуттям самотності, однак, у відірваності від близьких, поміж мільйонів чужих людей в мегаполісі, не відчувати себе самотньо — задача із зірочкою.
Самотність у стосунках
Від партнера, друзів та сім‘ї ми зазвичай очікуємо на прийняття, відчуття спільності та підтримку. Однак у будь-яких стосунках людина може почуватися самотньо — частіше чи рідше.
Що у стосунках може підсилювати почуття самотності:
- Людину не помічають або не чують, не йдуть назустріч у діалозі, є відчуття, що нею нехтують.
- Доводиться приховувати справжні емоції поруч із близькими через страх осуду або попередній досвід знецінення та нерозуміння.
- Не вистачає теплого спілкування й підтримки.
- Не вистачає фізичної близькості — сексу, обіймів, доторків та поцілунків.
- Здається, що партнер або друг уникає проведення часу разом, закривається, скасовує зустрічі.
- Під час зустрічі виникає почуття непотрібності — людина поруч постійно дивиться в телефон, не слухає та не звертає уваги на прохання.
За кожним із цих проявів лежить глибинна причина, сформована в попередньому досвіді задовго до самого почуття самотності.
Самотність поруч з друзями чи партнером — не завжди ознака того, що стосунки слід завершувати. Іноді варто щиро поговорити з людиною, оцінити власні очікування, зіставити їх з реальністю та зрозуміти, які потреби ми можемо закрити самостійно, а з якими проханнями підемо до близьких. Варто також обговорити, чи дійсно людина поруч готова й здатна робити те, що ви від неї очікуєте. в цій розмові вас може підтримати парний/сімейний психотерапевт.
Однак іноді самотність — ознака того, що ви перебуваєте у токсичних стосунках. Якщо вас постійно критикують, оцінюють всі ваші дії й слова, якщо ви відчуваєте тиск, контроль, переживаєте соціальну ізоляцію через партнера — це може бути ознакою токсичності. Розібратися допоможе фахівець з психічного здоров‘я — психолог чи психотерапевт.
Як змінити ставлення до самотності
Самотність відчувають всі люди на планеті. В моменти цих переживань людина може стикатися з глибокими екзистенційними кризами й переосмислювати своє буття. Самотність часто спонукає до творчості й змін.
Все, із чим ми зв‘язані, рано чи пізно добігає кінця — ми завершуємо тривалі періоди навчання, роботи, завершуються сімейні та дружні стосунки, діти виростають та покидають дім, домашні тварини помирають, ми втрачаємо речі, які любили, та друзів, яких колись знали. Тож переживання втрат і, як наслідок, самотності — вагома частина нашого життя. Американський психолог Джеймс Хіллман вважає, що самотність — невіддільна частина життєвої подорожі людини. Це почуття, яке визначає нас як людей, і з‘являтиметься чи зникатиме протягом всього життя, незалежно від того, чи ми в стосунках.
Водночас ми опиняємось на самоті в найважчі періоди свого життя — у хворобі, бідності, втратах. Важить і те, як ми проходимо ці періоди, як переосмислюємо своє буття і як вміємо просити про допомогу.
Способи подолання емоційної ізоляції
Попри те, що самотність — важлива частина життєвого досвіду, людині потрібна людина. Ми формуємось, розвиваємось й лікуємо свої травми — у контакті з іншими.
Емоційна ізоляція — як її подолати:
- Покращуйте свої взаємини із собою. Широке коло друзів та знайомих не гарантує позбавлення самотності. Якщо ви не можете налагодити тісні й значущі зв‘язки з людьми, варто перш за все звернутись до себе. В цьому може допомогти психолог або психотерапевт. Групова психотерапія також гарний інструмент для дослідження самотності, що допомагає вчитись бути з іншими людьми в безпечному просторі, розпізнавати свої емоції та реакції на людей.
- Дізнавайтесь, який вид взаємодії вам подобається. Спільне проведення часу, відпочинок, волонтерство, глибокі розмови сам на сам або ж спілкування в колі друзів. Не варто обирати дозвілля, яке вас виснажує.
- Турбуйтесь про себе. Замість втечі від самотності в нескінченне спілкування, запишіться на плановий огляд до лікаря, сходіть на масаж чи в кіно. Вчіться визначати власні потреби та задовольняти їх самостійно. Це допоможе зрозуміти, як інші можуть сприяти задоволенню ваших потреб.
- Обмежте соціальні мережі. Коли ми переглядаємо стрічку, здається що в інших все прекрасно — вони мають багато друзів, кохану людину, проводять час із сім‘єю, в поїздках та чудовому робочому колективі. Соцмережі здатні створювати ілюзію безтурботного і щасливого життя.
- Визначайте свої емоції. Важлива усвідомленість в моменті проживання емоцій, проговорювання їх вголос або подумки. Іноді за фразою «мені самотньо» ховаються цілком конкретні бажання — обіймів, розмови або побутової турботи.
- Проводьте час на природі — це сповільнює, заспокоює та насичує.
- Контактуйте з домашніми тваринами: вони дають відчуття безумовної любові, а потреба у піклуванні про живу істоту зменшує почуття самотності.
Як підтримувати соціальні зв‘язки?
Якщо ваша самотність не лише внутрішня, а й фізична — варто спробувати налагодити контакти. Соціальні зв‘язки найкраще встановлюються в спільнодії — на навчанні, роботі, волонтерстві. Вам не обов‘язково одразу говорити людям про свої почуття. Спочатку можна погомоніти про щось загальне, обмінятись контактами й підтримувати спілкування онлайн.
Що робити, коли самотньо:
- Спілкуйтеся з різними людьми: почніть розмову з продавчинею в супермаркеті або ж сусідом. Можливо, ці контакти не стануть вагомими та не переростуть в глибокі зв‘язки, та щоденне спілкування може допомогти почуватись впевненіше.
- Спробуйте відвідувати лекції, воркшопи, спортивні заняття — будь-які групові події, де можна знайти однодумців.
- Долучайтеся до онлайн-спільнот, які об‘єднують людей за темами, що вам цікаві.
- Відстежуйте волонтерські спільноти у вашому місті або районі й долучайтеся до подій. Коли люди об‘єднуються, допомагаючи — це зближує.
Деяким людям може бути нескладно познайомитися та почати спілкування, але тривалі зв‘язки даються їм важче. Оскільки самотність виникає через нестачу вагомих і глибинних зв‘язків з людьми, варто докласти зусиль, щоби їх створити.
Як позбутися самотності, плекаючи значущі зв‘язки з людьми:
- Питайте у людини, як вона почувається та обмінюйтесь думками й почуттями, проте будьте обережні з особистими кордонами — уважно ставтесь до реакцій і вчасно зупиняйте запитання, якщо перетинаєте межу.
- Будьте відкриті та слухайте співрозмовника.
- Проводьте час разом. Для значущих зв‘язків важить досвід, який ви проживаєте поруч з людиною й спогади, які ви створюєте разом.
- Будьте щирими й розповідайте важливі деталі про себе (проте будьте також уважні до своїх почуттів). Це також допоможе вибудувати кордони. Вчасно говоріть, що вам подобається, а що — ні.
- Допомагайте, якщо можете. Якщо відчуваєте, що потрібна допомога, уточніть, чи можете ви зарадити. Не очікуйте і не вимагайте нічого натомість.
- Вчіться не засуджувати, не давати оцінок та зайвих порад — просто слухати й витримувати почуття людини, якщо їй зле. Люди зможуть довіряти вам, коли почуватимуться безпечно поруч із вами.
Самотність та соціальна тривога часто йдуть пліч-о-пліч. Соціальна тривога — це більше ніж просто сором‘язливість. Це страх, що не зникає та впливає на повсякденні ситуації, впевненість у собі, роботу та навчання.
У вас може бути соціальна тривога якщо ви:
- Занадто переживаєте щодо звичайних ситуацій — спілкування, телефонних дзвінків, роботи чи навчання, походу в магазин.
- Уникаєте або ж надміру хвилюєтесь, коли попереду зустріч із друзями, вечірка або будь-яка подія, де буде багато людей.
- Хвилюєтесь, що можете почервоніти, занадто спітніти на публіці.
- Вам важко робити щось, коли інші дивляться.
- Ви боїтесь критики, уникаєте зорового контакту.
- Маєте низьку самооцінку.
- Думаєте, що люди за вами спостерігають та засуджують кожен ваш крок.
- Відчуваєте нудоту, надміру пітнієте, у вас тремор або прискорене серцебиття.
- Переживаєте панічні атаки.
Коли соціальна тривога трапляється регулярно та заважає жити звичайним життям, варто звернутись до фахівців з психічного здоров‘я. Вони допоможуть встановити причину, пропрацювати тривожність завдяки психотерапії або ж отримати медикаментозне лікування. Психолог чи психотерапевт зможуть допомогти розібратись — як подолати самотність та як проживати це почуття без шкоди для психічного здоров‘я.
Використані джерела
- Loneliness around the world: Age, gender, and cultural differences in loneliness
- Lonely in a crowd: investigating the association between overcrowding and loneliness using smartphone technologies
- People feel lonelier in crowded cities – but green spaces can help
- They’re Going to Die at Some Point, but We’re all Going to Die – A Qualitative Exploration of Bereavement in Later Life
- The Soul’s Code, James Hillman
- The loneliness myth: what our shared stories of feeling alone reveal about why you can’t ‘fix’ this very human experience
- A gradual separation from the world: a qualitative exploration of existential loneliness in old age
- Talking to strangers: A week-long intervention reduces psychological barriers to social connection
