Найважливіше про психічне здоров'я
Хочу дізнатися більше

Розвінчуємо міфи про психіатрів

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Образ психіатра оповитий міфами та стереотипами, настав час їх розвінчати, розповівши більше про цю професію.

Як стають психіатром?

Отже, психіатр – це, насамперед, лікар. Для того, щоб стати психіатром потрібно здобути медичну освіту у медичному університеті. Лікар-психіатр, як, до прикладу, і сімейний лікар, і хірург та акушер-гінеколог, вивчає  анатомію, фізіологію, біохімію, генетику, інфекційні хвороби – навіть важко перелічити скільки інших медичних знань містить його мозок.

Однак, психіатрами стають не всі. Це винятковий напрямок, оскільки для того, щоб лікувати людей, які страждають психічними розладами, окрім знань в галузі фізіології чи біохімії, потрібно багато інших вмінь. Саме вмінню емпатично вислуховувати пацієнта та ефективно комунікувати, вести клінічне інтерв’ю, проводити низку психологічних обстежень, вмінню аналізувати, синтезувати та виокремлювати важливу інформацію з історії пацієнта, розпізнавати симптоми та синдроми, встановлювати точні діагнози, надавати допомогу при невідкладних станах, достеменно знати як діють ліки на мозок хворого і в цілому на організм, та багатьом іншим навичкам навчається психіатр впродовж періоду інтернатури. Під час інтернатури лікарі, яким подобається ця спеціальність, працюють вже в лікарнях під керівництвом старших колег, які діляться секретами спеціальності та допомагають молодим колегам імплементувати свої теоретичні знання у практичну роботу. Після інтернатури для того, щоб працювати лікарем, потрібно скласти іспит, який теж поєднує в собі не лише знання з психіатрії, але й з інших спеціальностей.

Чому такі високі вимоги? Саме тому, що багато симптомів, характерних для психічних розладів, можуть виникати внаслідок інших захворювань: нервової, ендокринної, статевої систем, тощо. Після закінчення інтернатури лікар стає психіатром. Однак, іноді може знадобитися ще один навчальний курс, адже в психіатрії існують вузькі спеціальності, наприклад, дитячий психіатр, судово-психіатричний експерт, нарколог, сексопатолог чи психотерапевт. Тоді лікар здобуває дві або й більше спеціальностей.

Після навчання лікар психіатр обирає місце роботи. Багато людей вважають, що психіатри працюють лише в психіатричних лікарнях та лікують пацієнтів із важкими психічними розладами, однак це теж міф. Насправді, лише частина психіатрів працюють в стаціонарних установах, більшість консультує пацієнтів сімейних амбулаторій, працює в поліклініках, багатопрофільних лікарнях або приватних закладах.

Коли варто звертатися до психіатра?

До психіатра вас може скерувати інший фахівець – психолог, психотерапевт, сімейний лікар або лікар іншого профілю. Також ви можете звернутися самостійно, якщо маєте важкий стан, пригнічений настрій або важкі переживання, високий рівень тривоги, що тривають більше двох тижнів.

Факт звернення до психіатра довго вважався, та й досі іноді вважається, чимось, чого варто уникати. Найпоширенішим переживанням з цього приводу є те, що якщо людина звернулася на прийом до психіатра, то вона автоматично вважатиметься «божевільною» чи «психічно хворою», її сприйматимуть як небезпечну чи «неадекватну», вона може втратити роботу, про факт звернення можуть дізнатися знайомі та змінити ставлення до неї. Але це – лише перебільшені страхи та прояви стигматизації, яка існує в суспільстві. Насправді є безліч причин, чому саме звернення до психіатра є безпечним, іноді просто необхідним кроком, який може врятувати людське життя.

Одним із таких станів є депресія. Якщо з депресію легкого ступеня часто можна впоратися звернувшись до психолога, то депресія середнього та важкого ступеня потребує серйознішого лікування, особливо, коли цей стан супроводжується думками про самогубство. Багато людей скоїли самогубство в стані депресії лише тому, що не наважилися звернутися по допомогу до психіатра. Багато важчих психічних розладів може починатися непомітно для інших, наприклад, як деменція внаслідок хвороби Альцгеймера чи інших медичних станів. Якщо не діагностувати це захворювання вчасно та не почати його лікувати, якість та тривалість життя людини суттєво знижується, і ми можемо втратити якісне спілкування зі своїми улюбленими бабусями, дідусями чи батьками набагато раніше, ніж очікуємо.

Як будується робота з пацієнтом?

Що ж відбувається у кабінеті психіатра? Насправді, нічого страшного чи магічного. Більшість часу ви будете просто розмовляти. Психіатр розпитає про ваше дитинство, теперішню життєву ситуацію, чим ви хворіли раніше, які у вас скарги. Також лікар повинен дати вам заповнити  інформовану згоду на обстеження, де буде детально вказано, що саме входить у психіатричне обстеження та що лікар зобов’язаний робити, а які речі не входять до його компетенції. Психіатр може запропонувати заповнити декілька опитувальників, які дадуть можливість точніше оцінити ваш психічний стан.

Інколи лікар може задати декілька додаткових запитань вашим родичам, якщо вони присутні з вами на огляді. Проте, якщо ви не хочете, щоб ваші родичі були присутніми, то лікар не має права без вашої згоди розголошувати будь-яку інформацію, вона є строго конфіденційною. Також психіатр може перевірити інші соматичні функції, наприклад, реакцію зіниць на світло для того, щоб переконатися, що немає інших супутніх захворювань, які можуть впливати на ваш психічний стан. Лікар теж може скерувати вас на додаткові обстеження для уточнення діагнозу, такі як електроенцефалографія чи магнітно-резонансна томографія.

Дуже позитивною практикою є повторні огляди та звернення до психіатра, адже саме тоді лікар може оцінити динаміку лікування. Близько 70-80% психічних захворювань при вчасному зверненні до психіатра можна вилікувати або досягнути довготривалої ремісії, що забезпечить добру якість життя та можливість успішно реалізовувати себе у багатьох важливих життєвих сферах.

Чи призначать мені шкідливі ліки?

Запитання, яке найчастіше ставлять пацієнти: чи лікар не випише мені «психотропні препарати, які перетворять мене на овоч». Цей міф породжений, здебільшого, інформацією, здобутою пацієнтами на різноманітних сумнівних форумах, а також неперевіреною інформацією, яка передається із покоління в покоління. Заради справедливості, слід зазначити, що ліки, які застосовувалися для лікування психічних розладів починаючи з середини XX століття справді мали багато небажаних побічних ефектів, таких як сонливість, загальмованість рухів, збільшення ваги тіла та інші. Однак на сьогодні існує цілий арсенал ліків, які позитивно впливають на наш мозок і які можна безпечно застосовувати для лікування пацієнтів з психічними розладами, навіть якщо вони страждають супутніми захворюваннями серцево-судинної системи, печінки чи нирок. Деякі з цих препаратів застосовуються у лікуванні дітей та вагітних жінок, адже вони не чинять негативного чи незворотного впливу на організм матері чи дитини. Більшість ліків – це рецептурні препарати, які можна купити в будь-якій аптеці.

Сподіваємося, що тепер ви знаєте, що відомий анекдот, у якому йдеться про те, що лікар психіатр відрізняється від свого пацієнта лише тим, що носить білий халат, народжений також із суспільних міфів. До речі, у багатьох світових клініках лікарі психіатри більше не носять білих халатів, щоб їхні пацієнти комфортніше почувалися поруч з ними, адже це дозволяє будувати більш довірливі стосунки.

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}