Хочу дізнатися більше
11 Серпня 2025
Селфхарм: чому люди вдаються до самопошкодження і як із цим впоратись
психічне здоров’я
Зміст
- Що таке селфхарм і чому він виникає
- Який вигляд може мати самопошкодження
- Чому селфхарм — це не маніпуляція, а деструктивний спосіб допомогти собі
- Як реагувати, якщо дізналися, що людина завдає собі шкоди та як підтримати близьку людину
- Як можна говорити про самопошкодження у родині та суспільстві
Що таке селфхарм і чому він виникає
Люди інколи завдають собі болю. Часом це нескінченний перегляд фото з колишніми, часом — самокритика, що шкодить самооцінці. Але в деяких людей є прояви селфхарму (або самопошкодження). Самоушкоджувальна поведінка (від англ. self-harm) — це навмисне завдавання собі фізичного болю без суїцидальних намірів.
Людина, що завдає собі шкоди, може відчувати полегшення і тамувати емоційний біль. А деякі люди практикують навмисне травмування, щоб нагадати собі, що живі. Для когось самопошкодження ніби підтверджує: вони можуть впоратись із болем. Хтось таким чином себе «карає». А хтось — намагається показати близьким, що потребує підтримки.
Офіційна назва симптому — несуїцидальна самопошкоджувальна поведінка. Хоча її і немає в основному переліку довідника діагностичних критеріїв, яким користуються психіатри всього світу для визначення хвороб і розладів, але є в додатковому. Селфхарм мало вивчений, донедавна його розглядали лише як один із проявів межового розладу особистості. Однак нині відомо, що самопошкодження може проявлятись і як симптом таких розладів:
- посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
- депресія;
- розлади харчової поведінки;
- розлади, що пов’язані із вживанням психоактивних речовин та інші.
Люди вдаються до самопошкодження тоді, коли емоційний біль занадто сильний і вони не можуть самостійно з ним впоратись.
Щоби зрозуміти, що поведінка людини дійсно означає самопошкодження, лікарі перевіряють прояви відповідно до критеріїв довідника.
Ознаки селфхарму:
- Завдавання собі шкоди протягом п’яти днів або довше за останній рік.
- Очікування, що селфхарм забезпечить полегшення від неприємних думок або емоцій, покращить емоційний стан і розв’яже міжособистісні проблеми.
Можливі передумови такого стану:
- проблеми у взаєминах і спілкуванні, негативні думки або емоції;
- непереборне бажання самопошкодження і складнощі з регулюванням цього бажання.
- Часті думки про те, щоб собі зашкодити.
- Соціальне неприйняття (на відміну від татуювання або різних практик, пов’язаних із болем).
- Сильний стрес або проблеми в різних сферах життя, що передують самопошкодженню.
Який вигляд може мати самопошкодження
Попри те, що критерії самопошкодження визначені, ці прояви вивчені недостатньо. Спроби селфхарму не мають на меті суїцид.
Як проявляється селфхарм:
- Порізи. Зазвичай людина вибирає частини тіла, які можна прикрити одягом.
- Опіки сигаретами, запальничкою і гарячими предметами.
- Дряпання себе до крові.
- Завдавання собі ударів чи фізичних травм, іноді з синцями.
- Тривале виривання волосся (але цей прояв може бути й окремим розладом).
- Укуси.
- Переїдання.
- Вживання токсичних речовин або предметів (не з метою суїциду).
Іноді до селфхарму відносять також зловживання психоактивними речовинами, небезпечний секс та екстремальні види спорту.
Коли людина вдається до самопошкодження, вона може хотіти приховати наслідки. Носити одяг із високою горловиною і довгими рукавами або штани замість спідниць і шортів, не ходити в місця, де потрібно роздягатися — на пляжі та в басейн. Вона буде пояснювати нові шрами й синці нещасними випадками та травмами: впала, забилась, була неуважною. Щоб помітити ознаки селфхарму, звертайте увагу на регулярні опіки, шрами та порізи схожої форми, синці без пояснень, безперервні почісування тощо.
Схожі ознаки можуть бути притаманні й аб’юзу. Але, на відміну від селфхарму, під час аб’юзу людина зазнає насильства від інших, хоча й також може приховувати це.
Чому селфхарм — це не маніпуляція, а деструктивний спосіб допомогти собі
Емоційне перенавантаження, стрес, переживання насильства, належність до ЛГБТіК+ спільноти (і, як наслідок, обмаль підтримки від суспільства та близьких), соціальна ізоляція — ці та інші фактори можуть призводити до селфхарму. Люди можуть шкодити собі через проблеми в сім’ї та на роботі, булінг, труднощі з грошима, низьку самооцінку, горе після втрати та інші відчуття й події, що викликають надмірне емоційне навантаження.
Підлітки у віці 12–14 років також схильні до самопошкодження, адже в цьому віці людина може переживати соціальну ізоляцію, відторгнення, булінг і нерозуміння друзів, батьків та інших значущих дорослих.
Найчастіше люди, що вдаються до селфхарму, намагаються це приховати. Буває, що самопошкодження — це крик про допомогу. Однак найперша мета — це саморегуляція, тобто намагання впоратись зі своїм болем та емоціями.
«Вона себе ріже, щоб на неї звертали увагу», — стереотип, що знецінює біль, посилює ізоляцію й перешкоджає звертанню по допомогу. Більшість людей, що вдаються до селфхарму, роблять це потай і наодинці, а потім відчувають сором. На відміну від маніпуляції, під час якої людина хоче вплинути на чужу поведінку й мінімально залучається до процесу емоційно, селфхарм відбувається тоді, коли людині боляче і вона не знає, як із цим впоратись. Людина, що схильна до селфхарму, може бути приязна й весела, мати щасливий вигляд, щоб не привертати до себе надмірної уваги.
Як реагувати, якщо дізналися, що людина завдає собі шкоди та як підтримати близьку людину
Якщо ви побачили, що хтось систематично має порізи чи опіки, синці та подряпини, які ховає за одягом, то можете відчувати страх, сором і бажання втекти від розмови. Однак, якщо одного разу помітити «слона в кімнаті», не говорити про це буде важко.
Людина, що завдає собі шкоди, потребує уваги та допомоги фахівців. Селфхарм — це те, що неможливо контролювати, тож людина не винна в цьому. Варто проявити емпатію і надати психологічну підтримку, якщо є змога.
Якщо ви дізнались, що близька людина завдає собі ударів, порізів чи опіків, ви справедливо можете гніватись й обурюватись, що не знали про це раніше. Однак не потрібно тиснути на людину та звинувачувати в мовчанці. Кожен та кожна з нас розкривається близьким тоді, коли вважає це безпечним, відвертість не має відбуватися за примусом. Висловіть вдячність за те, що з вами поділилися, пообіцяйте, що будете поруч і підтримаєте.
Коли ви застали людину за процесом самопошкодження, її може охоплювати ще більший сором і страх. Стан може бути шоковий, тож дізнайтеся, як надавати першу психологічну допомогу.
Надалі спілкуйтесь, як і раніше, з повагою та любов’ю. Селфхарм не має ставити на людині тавро. І якщо до самопошкодження вдаються ваші близькі, пам’ятайте: це все ще людина, яку ви любите, вона не «якась не така», а має зараз проблеми, з якими можна впоратись.
Як можна говорити про самопошкодження у родині та суспільстві
Самопошкодження — один зі способів дати собі раду, коли людина переживає емоційне страждання. Така поведінка може шкодити психічному здоров’ю, призводити до надмірного сорому, ізоляції й стигматизації.
Щоб подолати стигму в суспільстві, важливо говорити про селфхарм. Розповідати, чому люди завдають собі шкоди, й наголошувати, що кожна людина має свої обставини, проходить власний шлях і стикається з болем. З цим можна впоратись, якщо звертатись до фахівців із психічного здоров’я.
Іноді селфхарм може впливати на фізичне здоров’я: систематичні порізи можуть нести ризик зараження крові, а нагноєння, синці та шрами можуть довго не загоюватись. Людина, яка схильна до самопошкодження, звертатиметься до лікарів, коли медичні працівники уникатимуть осуду та стигми. Сімейні лікарі мають знати ознаки селфхарму, та в разі потреби без упереджень і тиску радити звертатись до психолога, психотерапевта чи психіатра.
Біль, який проживає кожна людина, може бути нестерпним, й іноді здається, що його неможливо витримати. Тілесні прояви — це наслідки, з якими допоможуть сімейні лікарі, травматологи, хірурги, дерматологи. Не варто акцентувати на тому, який вигляд людина має зі шрамами чи подряпинами, важливо підтримувати її, щоб вона могла впоратись із причинами своєї поведінки.
FAQ
Селфхарм — це спосіб впоратися з сильними емоціями, знизити внутрішнє напруження або повернути контроль над ситуацією. Це не спроба маніпуляції, а крик про допомогу.
Людина, що шкодить собі, все ще залишається собою. Варто бачити в ній друга або подругу, партнера або партнерку, дитину, того, кого ви знаєте й любите. Селфхарм — це лише прояв поведінки, що говорить про внутрішній біль. Не засуджуйте, не тисніть на людину, будьте поруч і шукайте шляхи допомоги.
Уникайте фраз на кшталт: «Ти хочеш привернути до себе увагу» чи «Просто перестань», а також не порівнюйте біль людини з тим, що переживають інші. Не соромте й не звинувачуйте в діях: це лише посилює ізоляцію і стигму.
Використані джерела:
- Self-Injury
- New guidance for self-harm: an opportunity not to be missed
- Self-harm: assessment, management and preventing recurrence
- Diagnosis and Characterization of DSM-5 Nonsuicidal Self-Injury Disorder Using the Clinician-Administered Nonsuicidal Self-Injury Disorder Index
- Why people self-harm
- Self-Harm (Nonsuicidal Self-Injury Disorder)
