Перша психологічна допомога: сила бути поруч

Зміст

1. Що таке перша психологічна допомога
2. Кому і коли потрібна перша психологічна допомога
3. Як етично надавати першу психологічну допомогу
4. Як діяти у випадку шоку, паніки та інших стресових реакцій
5. Чому важливо бути поруч, без звинувачень та порад
6. Слова, які справді підтримують
7. Фрази, яких варто уникати

Що таке перша психологічна допомога

На світлинах та відео з місць обстрілів часто можна побачити фахівців-рятувальників з написом «психолог» на формі — ці люди знають, як підтримати людину в кризовій ситуації. Психотравмуючі події потребують швидкої реакції, однак люди не завжди можуть впоратись із власними емоціями. Фахівці, які допомагають людям пережити період після обстрілу, вміють надавати першу психологічну допомогу (ППД).  Отримати цю навичку можна і без спеціальної освіти, а знання принципів підтримки знадобляться не лише під час війни.

ППД — це практика, яка використовується в усьому світі, заснована на доказових даних і спрямована на допомогу людям які пережили загрозу катастрофи, тероризму, серйозні ДТП, насильство. Перша психологічна допомога має знизити первинний стрес після події та закласти фундамент для адаптації та відновлення. Дослідження свідчать, що ППД після травми допомагає знизити ризики розвитку таких психічних станів, як тривожність.

ППД має відповідати чотирьом стандартам:

1. Базуватися на даних досліджень про ризик та відновлення після травми.
2. Бути зручною й практичною в будь-яких умовах, зокрема польових.
3. Відповідати рівню розвитку особистості, тобто надаватись специфічно відповідно віку.
4. Враховувати культурний контекст та надаватись у гнучкій формі.

Перша психологічна допомога — це:

• Турбота й підтримка, яка надається ненав‘язливо.
• Оцінка проблем та потреб людини.
• Допомога у задоволенні базових потреб: безпека, їжа, вода.
• Надання необхідної інформації.
• Вислуховування людини без примусу до розмови.
• Вміння втішити та допомогти заспокоїтись.
• Захист від подальшого ушкодження.

Психологічна травма не обов‘язково буде в усіх, хто пережив травматичні події, також не всі потребуватимуть тривалого відновлення. Проте люди, які пережили кризову ситуацію, у перші години, хвилини й дні стикаються з безліччю емоцій та реакцій. Деякі з цих реакцій сильно вплинуть на людину, тож, якщо поруч опиниться хтось, хто може опанувати себе й реагувати співчутливо та турботливо, відновлення після травми буде простішим.

Кому і коли потрібна перша психологічна допомога

ППД — для людей, які пережили стрес через серйозну кризову ситуацію. В Україні люди внаслідок обстрілів стикаються з психотравмуючими подіями майже щоденно. Окрім того, кризова психологічна допомога може знадобитись після глобальних катастроф або особистих проблем.

Коли люди потребують першої психологічної допомоги:

• У ситуаціях катастрофи чи стихійного лиха.
• Після участі у бойових діях. 
• У ситуаціях потерпання від наслідків тероризму.
• Після фізичного та сексуального насильств.
• Після визволення з полону, окупації.
• Після звістки про невиліковну хворобу самої людини або когось із близьких, звістки про смерть близьких, про непередбачувані зміни життєвих обставин та у випадку спроби самогубства.

Психологічна підтримка може бути потрібна будь-кому, хто пережив сильний стрес. Проте не варто надавати її без потреби й запиту. Не допомагайте людям насильно, якщо вони про це не просять або напряму відмовляються від підтримки. Водночас будьте доступні для тих, хто дійсно потребує допомоги.

Бувають ситуації, коли людині потрібно набагато більше, аніж ППД. Ви не обов‘язково можете впоратись з усіма запитами, тож допоможіть знайти того, хто зараз їй потрібен найбільше — це може бути психолог, лікар, духовний наставник, її близькі та друзі, або ж, за потреби, фахівці певного профілю — юристи, представники влади. Однак є ті, хто потребує допомоги негайно:

1. Люди з серйозними ушкодженнями, що загрожують життю та здоров‘ю — у цьому випадку важливо надати домедичну допомогу.
2. Люди, які переживають надмірний відчай та стан, в якому не можуть турбуватися ані про себе, ані про тих, хто від них залежить — дітей, тварин, старших родичів. До прикладу, людина може бути в ступорі — не реагувати на ваші слова, не говорити, не рухатись. У такому випадку потрібна допомога медиків та психологів.
3. Люди, які можуть нашкодити собі.
4. Люди, що можуть нашкодити іншим.

Як етично надавати першу психологічну допомогу

Коли ви берете на себе відповідальність допомогти тому, хто тільки-но пережив стресову подію, важливо дотримуватися правил збереження безпеки, гідності та прав людини.

Безпека

• Не піддавайте людей ризику ушкоджень своїми діями.
• Запевніться, що люди, яким ви допомагаєте, в безпеці. Захистіть людей від фізичної й психологічної шкоди.

Гідність

• Ставтесь до людини з повагою, відповідно до культурних та соціальних особливостей.

Права людини

• Запевніться, що людина може отримати допомогу справедливо і без дискримінації.
• Допоможіть захистити свої права та отримати доступ до підтримки.
• Дійте тільки в найкращих інтересах людини.

Ці принципи варто тримати в голові, допомагаючи людям будь-якого віку, раси, статі, сексуальної орієнтації та гендерної приналежності, соціального становища.

Перш ніж надавати ППД — підготуйтесь. Зрозумійте, що трапилося, та з‘ясуйте чи закінчилась кризова ситуація, чи ще триває. Дізнайтеся, чи на місці подій досі небезпечно. Також з‘ясуйте, хто надає доступ до базових послуг та як їх можна отримати.

Психологічна підтримка базується на адекватній комунікації. Люди, які проходять кризові події, можуть бути засмучені, розгублені, агресивні. Якщо ви будете спокійні та демонструватимете впевненість у своїх діях, це дасть відчуття безпеки, турботи, поваги та опори.

Як говорити під час ППД

1. Представтесь, та спитайте, як звати людину, якщо ви не знайомі. За можливості, знайдіть безпечне, спокійне та тихе місце для розмови та разом перемістіться туди.
2. Запевніть, що ви збережете конфіденційність. 
3. Якщо це не хтось близький вам, тримайте дистанцію, при цьому обирайте відкриті пози та демонструйте, що до вас можна наблизитись або доторкнутись за потреби. 
4. Активно слухайте: кивайте головою, дивіться у вічі, кажіть: «так», «я вас чую», «гм…». Ви також можете спитати людину, чи можна доторкнутись до неї, взяти її за руку або торкнутись плеча, якщо вам дозволили це зробити й це доречно. 
5. У критичній ситуації може бути потрібна інформація. Якщо ви нею не володієте, скажіть чесно: «Я не знаю, але спробую дізнатись». 
6. Якщо ви маєте повідомити щось важливе, говоріть це простими словами, робіть паузи та зупиняйтесь, щоби переконатися, що вас почули. 
7. Визнавайте почуття людини, говоріть прямо й з повагою, дайте їй право мовчати й спробуйте побути поруч в тиші.

Як діяти у випадку шоку, паніки та інших стресових реакцій

Іноді після кризової події ми можемо переживати шоковий стан або ж паніку. Якщо ви бачите, що людина занадто налякана, дезорієнтована, або ж панікує, спочатку перевірте, чи є поруч її сім‘я чи друзі. Спробуйте заручитися підтримкою її близьких, та відвести усіх разом в безпечне місце. 

Якщо ППД потрібна дитині, спочатку перевірте, чи є поруч її батьки та чи вони стабільні. Спробуйте сфокусувати батьків на емоційній підтримці дитини, проте не ставте під сумнів їхню батьківську роль, не коментуйте їхні дії та не звинувачуйте. Просто скажіть, що ви поруч, якщо буде потрібно. Якщо ж батьків або відповідальних за дитину дорослих немає, сфокусуйтесь на наданні допомоги дитині за принципом надання допомоги дорослим.

Спробуйте зрозуміти, що відчуває людина. Вона може плакати, панікувати, метушитися та впадати в істерику.

Людина, що переживає надмірні емоції:

• Дивиться відсутнім поглядом і ніби не бачить нічого довкола — це може бути шоковий стан.
• Не реагує на слова, сказані до неї.
• Дезорієнтована: не розуміє, де знаходиться та що відбувається довкола.
• Може проявляти надмірні емоції: плакати, задихатися, гойдатися, сміятись.
• Може тремтіти.
• Може шукати щось відчайдушно, так, ніби від цього залежить її життя.
• Не здатна щось робити через надмірне хвилювання.
• Схильна до ризикової поведінки.

Якщо ви бачите надмірну реакцію, спробуйте попросити людину слухати вас та дивитись на вас. Перш за все представтесь — скажіть, як вас звати, можете додати незначні деталі: «Я ваш сусід з третього поверху» та запевніться, що вас почули. З‘ясуйте, чи знає вона, як її звати, скільки їй років, де вона зараз перебуває та що сталося. Попросіть описати, що вас оточує та де ви двоє зараз знаходитесь. Якщо жодна з цих дій не допомогла, спробуйте техніку «заземлення». Попросіть людину сісти в зручній позі так, щоби руки та ноги були не схрещені. Вдихайте та видихайте разом — повільно й глибоко. Далі попросіть подивитися довкола та назвати п‘ять звичайних побутових об‘єктів, які вона бачить. Продовжуйте дихати.

Тому, хто переживає шоковий стан після травми, важливо повернути контроль над ситуацією. Для цього можна дати їй в руки щось потримати — пляшку води, камінець. Окрім того, відчути контроль допомагає простий вибір. Запитайте людину: «Хочеш чаю, чи води?», «Хочеш сидіти на стільці чи прилягти на диван?»

Реакції та способи роботи з ними можуть відрізнятись, тож важливо оцінювати, що відбувається та застосовувати різні підходи.

Щоби стабілізувати стан:

1. Поважайте приватність та дайте людині декілька хвилин, просто перебуваючи поруч. Скажіть, що ви будете неподалік, якщо щось знадобиться, перевірте, як почувається людина за декілька хвилин.
2. Будьте спокійними: поводьтесь тихо, але впевнено, замість того, щоби говорити до людини напряму. Так вона зможе відчути вашу присутність без надмірного тиску.
3. Запропонуйте підтримку, фокусуючись на почуттях, цілях та задачах, яких реально досягти: сходити в магазин, приготувати їсти, прийняти душ.
4. Розповідайте, що відбувається, та що буде далі.

Якщо критичний стан не минає, важливо знайти медиків та покликати на допомогу, адже гостра реакція на стрес не менш шкідлива для життя і здоров‘я, аніж фізичні травми.

Чому важливо бути поруч, без звинувачень та порад

Перша психологічна допомога базується на вашій присутності поруч. У кризовій ситуації ми не здатні мислити раціонально. Мозок реагує базовими налаштуваннями, вмикається реакція «бий, біжи або завмирай» і активується режим виживання. Тож в цей момент жодні переконання, логічні висновки чи аргументи не сприймаються. Навіть переконуючи когось з добрим умислом ви можете викликати відчуття тиску.

Натомість присутність спокійної людини поруч дає відчуття безпеки, яка необхідна в кризі. Часто хочеться заспокоїти людину словами на кшталт: «все буде добре», або ж порівняти її ситуацію з іншими: «принаймні ти живий і неушкоджений». Однак такі фрази лиш дають марні надії, викликають враження, що ви хочете «відмахнутися», а порівняння знецінює пережитий досвід. Під час розмови нагадуйте собі, що повага до досвіду та почуттів іншого полягає в тому, щоби вислухати, не засудити й дати простір, в якому вона буде почуватися захищено, навіть бодай декілька хвилин. 

Після того, як кризовий період мине, ви можете обговорити варіанти розвитку подій, запропонувати рішення, спитати, що сама людина думає. Проте одразу після катастрофи важливо відновити саморегуляцію, а не витрачати час і сили на опір або уникання непроханих порад.

Слова, які справді підтримують

Щоби дати відчуття безпеки та спокою, перш за все — слухайте. Слухайте завдяки вашим очам — дивіться на людину і поводьтеся так, щоби вона бачила ваші спокійні рухи, погляд та обличчя. Слухайте вухами — будьте уважними й дійсно чуйте, що вам говорять. А також слухайте серцем: з турботою та повагою, думаючи про те, що потрібно цій людині. 

Коли справа доходить до слів, будьте обережними. Найперше запитуйте, а не розпитуйте, валідуйте досвід, а не заперечуйте його.

• Запитуйте, що потрібно саме зараз. Ставте прості запитання, які передбачають відповіді «так» або «ні», або ж давайте простий вибір з двох варіантів.
• Кажіть: «Я поруч», «Я буду з тобою, скільки знадобиться». Якщо ваш час лімітований, повідомляйте про це м‘яко: «Ми зможемо поговорити, в нас є дві години. Я подумаю, кого покликати на допомогу, коли мені потрібно буде піти».
• Коли людина розповідає, що із нею трапилось і потребує вашої реакції, кажіть: «Я чую тебе, я тут», замість «Я тебе розумію». 
• Важливо валідувати досвід й почуття: «Це нормально, що зараз ти злишся, це природна реакція на те, що сталося»; «Я бачу, що ти розгублена, ти маєш на це право».
• Ніхто не заслуговує на катастрофи, аварії, обстріли, насильство та інші жахливі події. Запевніть: «Ти не винна у тому, що сталося».
• Конкретно озвучуйте свої подальші кроки, особливо якщо людина не в змозі подбати про себе або про тих, за кого вона відповідає. «Зараз я куплю тобі продуктів на тиждень», «Я домовлюся з твоїми родичами, вони приглянуть за дітьми». Страх за невідомість у майбутньому може підсилювати реакцію на стрес, тож дайте впевненість, що побутові задачі будуть закриті.
• Якщо це ваша близька людина, запевніть її, що ви будете поруч, що любите її незалежно від того, що сталося. 

Ніхто з нас не може автоматично говорити «правильні» слова підтримки. Ви можете ненароком сказати щось образливе, не передбачивши реакцію іншого. Проте, якщо так трапиться, ви завжди можете перепросити, сказати, що не хотіли образити та не наполягати на своїй думці. 

Фрази, яких варто уникати

Багатьох із нас не вчили, як говорити з тими, хто пережив травматичну подію. Тож іноді ми послуговуємось звичними фразами на кшталт: «Заспокойся» й «Тримайся». Деякі з цих слів летять в порожнечу, а деякі — травмують повторно, викликають страх, агресію, образу. Проте ми можемо навчитися коректної комунікації.

Яких фраз потрібно уникати та чому:

1. «Заспокойся». Це не заспокоює, а натомість дратує або засмучує. Адже неможливо заспокоїтися за командою, це тривалий процес, який буквально означає — відчути спокій. 
2. «Тримайся» або «Візьми себе в руки». Іноді нам не потрібно «триматися», а варто розслабитися, бути неідеальними, дати волю емоціям і відчути, що хтось нас підхопить. Особливо може дратувати фраза «тримайся заради… (чоловіка, дітей, якоїсь вищої цілі, майбутнього)». Після кризової ситуації усе може відійти на другий, третій та навіть десятий план, окрім життя і здоров‘я, психіки та цілісності. Тож не варто тиснути на почуття провини, апелюючи до тих, кого вона любить. 
3. «Все буде добре, все налагодиться». Хоч когось ці слова і можуть заспокоїти, ви не повинні давати марних обіцянок. Ви не знаєте, яким буде майбутнє того, чий дім зруйновано від обстрілів, або ж чиї рідні зараз хворіють. Натомість спробуйте сказати «Так не триватиме завжди», адже будь-які стани минають, хоч для цього і потрібен час.
4. «Чому ти не втекла від насильника?» «Чому ви не пішли в укриття?» «Потрібно було регулярно робити обстеження». Будь-які фрази, які натякають на провину, не підходять для заспокоєння. Час вже не повернеш, тим паче ви не знаєте, як складались обставини цієї людини й чому вона цього не зробила. Все, що могло б відбутися, але не відбулось — не предмет для розмови з тим, хто вже переживає важкі події.
5. «Принаймні ти жива». Звісно, збереження життя — найважливіше, проте порівняння з тими, хто загинув, або кому гірше, може лише підкріпити провину вцілілого.
6. «У мене теж так було і я впорався». Будь-які порівняння не працюють, коли йдеться про ППД. Зараз важлива людина поруч, тож варто концентруватися на її стані. Навіть якщо ваші ситуації схожі, досвіди й багаж знань, якими ви послуговуєтесь — різні.
7. Якщо людина плаче, не треба казати їй «не плач» — це теж не допомагає. Сльози — спосіб вивільнити емоції, тож краще будьте поруч, обіймайте чи тримайте людину за руку, якщо вона дозволяє, дайте можливість виговоритись.

Якщо у розмові ви відчуваєте свою перевагу та право вказувати, як діяти й що відчувати — це хибний шлях у наданні ППД. Натомість повага й турбота допоможуть прискорити відновлення та не опинитися сам на сам з проблемами. 

Якщо ви надали комусь першу психологічну допомогу й залишились наодинці, час попіклуватись і про себе. Заземлитись, провести час з рідними, прийняти душ, зробити те, що любите. Важливо підтримувати себе й відновлювати власний ресурс.

Використані джерела

• Psychological First Aid (PFA) Field Operations Guide: 2nd Edition
• Psychological first aid: Guide for field workers
• Техніки першої психологічної допомоги: як допомогти собі та іншим
• The Effectiveness and Implementation of Psychological First Aid as a Therapeutic Intervention After Trauma: An Integrative Review