Зміст
- Що таке посттравматичне зростання
- Посттравматичне зростання і ПТСР: у чому різниця
- Чи можна спеціально досягти посттравматичного зростання
- Як допомогти собі після травматичного досвіду
Що таке посттравматичне зростання
Посттравматичне зростання (ПТЗ) — це термін, що описує позитивні зміни, яких людина може зазнати після пережитої важкої життєвої кризи. Такими подіями можуть бути участь у бойових діях, втрата дитини, пережите насильство або ж звістка про діагноз, як-от онкологічний чи ВІЛ, які, хоча й можуть бути у ремісії, проте часто шокують. Після пережитого люди нерідко помічають суттєві позитивні зміни у самосприйнятті, світогляді та усвідомленні своєї нової ролі.
Уперше термін використали науковці Річард Тадескі та Лоуренс Калхун у статті «Посттравматичне зростання: вимірювання позитивних наслідків травми», опублікованій 1996 року. Водночас, як зазначають дослідники, ідея зростання через страждання виникла задовго до появи самого терміна. Її можна простежити у філософських і релігійних вченнях, зокрема раннього християнства, буддизму, індуїзму та ісламу.
Автори ХХ століття, зокрема психіатр і психотерапевт Ірвін Ялом та вцілілий під час Голокосту засновник логотерапії, автор книги «Людина в пошуках справжнього сенсу» Віктор Франкл, у своїх працях теж вказують на те, що травматичний досвід може спонукати людину переосмислити себе та свої цінності.
Сучасні дослідження свідчать, що посттравматичне зростання може проявлятися переоцінкою життєвих цінностей, усвідомленням власної вразливості як джерела сили, зміною ставлення до життя та поліпшенням взаємин з іншими людьми. Наприклад, коли через пережиту кризу людина краще розуміє, хто її справжній друг, і починає більше цінувати ці стосунки.
Проте не завжди люди, які пережили важку життєву кризу, відчувають настільки ж сильні якісні зміни. Вони можуть і далі переживати біль або стикатися зі спогадами про травматичну подію. Водночас не кожен, хто пережив травматичну подію, проходить через посттравматичне зростання, хоча це явище трапляється досить часто.
Ознаки посттравматичного зростання
Тадескі та Калхун виокремили п’ять основних ознак (проявів) посттравматичного зростання.
- Особиста сила. Після пережитої травми люди можуть почуватися сильнішими й упевненішими. З’являється думка: «Якщо я пережив/пережила це, то інше мені вже не страшне».
- Цінування повсякденного життя. Люди починають дивитися на життя під новим кутом і більше цінувати те, що раніше сприймали як належне: тиху ніч без обстрілів, наявність води і світла, можливість побути з рідними тощо. Також можуть переглянути своє ставлення до матеріальних благ і здоров’я та прагнути проводити більше часу на природі.
- Покращення стосунків. Люди, які пережили травму, зміцнюють звʼязки із сімʼєю, друзями, сусідами та іншим оточенням. Ба більше, людям, які переживають посттравматичне зростання, стає легше приймати допомогу та будувати нові взаємини.
- Нові можливості. Люди можуть усвідомлювати нові перспективи або обирати інший життєвий шлях. Наприклад, після одужання від важкої хвороби людина може почати допомагати тим, хто опинився в подібній ситуації.
- Духовний розвиток та зміна філософії. Люди можуть знайти мету життя та намагатися віднайти сенс у травматичному досвіді. Після осмислення досвіду люди також часто можуть почати шукати більший сенс у релігії.
Дехто в пошуках сенсу звертається до релігії. Водночас ті, хто не схильний до релігійності або є атеїстом, також можуть частіше замислюватися над екзистенційними питаннями. Наприклад, намагатися зрозуміти, у чому полягає сенс життя. Такі зміни теж є проявом духовного розвитку.
Ці ознаки також є основними тематичними блоками шкали посттравматичного зростання (так званої PTGI), розробленої Тадескі й Калхун.
Це спеціальний опитувальник, який фахівці з психічного здоровʼя пропонують заповнювати клієнтам та клієнткам. Він містить 21 пункт й допомагає оцінити, чи є позитивні зміни наслідком пережитої психологічної травми, тобто посттравматичним ростом.
Посттравматичне зростання і ПТСР: у чому різниця
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і посттравматичне зростання — різні стани, але вони можуть проявлятися одночасно.
У дослідженні 2022 року про вплив пандемії COVID-19 та споживання негативних новин, яке проводили Брадж Бхушан та його колеги серед індійських підлітків і молоді, понад 39% респондентів мали симптоми ПТСР та ознаки посттравматичного зростання водночас.
Щоб ліпше зрозуміти різницю між посттравматичним стресовим розладом і посттравматичним зростанням, варто знати, як проявляється ПТСР. Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), для діагностики посттравматичного стресового розладу людина має мати три виражені симптоми:
- повторне переживання травматичної події у реальному часі без реальної загрози;
- уникнення думок, подій і людей, які нагадують про травматичну подію;
- підвищена тривожність і пильність.
Ключова різниця між посттравматичним стресовим розладом і посттравматичним зростанням полягає у тому, що людина по-різному опрацьовує психологічну травму та пов’язані з нею думки й переживання.
Наприклад, мозок людей, яким діагностували ПТСР після війни чи інших травматичних подій, схильний до специфічного способу їх обробки. Це явище називають румінацією — багаторазовим обдумуванням або «розумовою жуйкою». Дослідники розрізняють навʼязливі румінації та конструктивні саморефлексії.
Для навʼязливої (інтрузивної) румінації характерні спонтанність і неконтрольованість: думки можуть виникати у будь-який момент. У голові можуть виникати запитання «За що це мені?», «Чому це сталося саме зі мною?» тощо. Людина мимоволі на них концентрується, що знову повертає її до переживання травми й посилює відчуття безвиході.
Та коли людина починає опрацьовувати травму, зокрема з допомогою фахівців з психічного здоровʼя, характер її саморефлексії змінюється. Думки стають свідомими і конструктивними. Саме такий спосіб осмислення пережитого досвіду характерний для посттравматичного зростання.
Чи можна спеціально досягти посттравматичного зростання
Конструктивна саморефлексія передбачає повернення до психологічної травми, для аналізу її вже з іншої, позитивної точки зору.
Людина починає свідомо ставити собі інші запитання: : «Для чого зі мною стався цей досвід?», «Як мені жити після того, що відбулося, приймаючи нову реальність?» тощо. Для запуску процесу конструктивної саморефлексії потрібна підтримка, наприклад, фахівців з психічного здоровʼя або людини зі схожим досвідом (так званого досвідченого супутника) — особи, яка має досвід переживання травматичних подій та навички допомоги іншим.
Дослідники Тадескі й Калхун виділяють п’ять етапів посттравматичного зростання.
- Із людиною стається травматична подія. Науковці порівнюють це із землетрусом, який назавжди змінює звичне розуміння життя і правил світу. Руйнуються глибинні, базові переконання.
- Починається процес нав’язливої румінації. Людська психіка намагається опрацювати травму, зʼявляються думки на кшталт «За що це зі мною сталося?» тощо.
- Процес конструктивної саморефлексії. Думки трансформуються у життєствердні: «Що я можу взяти з цього досвіду?» й інші. Для запуску цього процесу людина має почуватися захищеною і часто потребує значної підтримки.
- Розкриття та розділення почуттів. Людина проходить період емоційного й мисленнєвого опрацювання травми. На цьому етапі також важлива залученість кола підтримки — сімʼї, друзів або інших людей зі схожим досвідом (наприклад, участь у групах рівний — рівному). Дослідження показують, що ті, хто може усно або письмово ділитися своїми переживаннями, мають більше шансів досягти посттравматичного зростання та менший ризик розвитку депресії.
- Побудова життєвого наративу. Поступово людина інтегрує травматичний досвід у власну життєву історію. Вона починає більше цінувати життя в різних його проявах.
Водночас Тадескі і Калхун вказують на те, що травма не є чимось хорошим, що сталося з людиною. Дуже часто, окрім наслідків для особистого життя, травматичні події спричиняють супутні психічні розлади.
Якщо ви помічаєте в себе ознаки психологічної травми та ПТСР, зверніться до фахівців: психологів, психотерапевтів або психіатрів. Психологи або психотерапевти допоможуть опрацювати пережитий досвід, а психіатр, за потреби, призначить медикаментозне лікування для полегшення симптомів розладу.
Як допомогти собі після травматичного досвіду
Відновлення після травматичної події — це процес, який не відбувається швидко. Ба більше людина, яка пережила сильний стрес, може й надалі відчувати негативні думки або болісні переживання, коли згадує травматичну подію. Проте, якщо опрацьовувати травму, з часом інтенсивність симптомів та болісність спогадів зменшуватиметься.
Якщо ви пережили травматичний досвід, потрібно зрозуміти: ваша реакція є нормальною відповіддю на ненормальні обставини. Відновлення — це нелінійний процес: будуть дні, коли ви успішно долатимете епізоди тривоги та негативні емоції, а будуть і такі, коли ви відчуватимете погіршення стану.
Проте поступово, за підтримки фахівців, оточення і завдяки власним зусиллям, людина починає краще розуміти свої емоції та керувати ними, а також справлятися з неприємними спогадами і симптомами.
Подолати наслідки травми допоможуть такі кроки.
- Дізнайтеся якомога більше про травму: читайте профільну літературу та тематичні статті.
- Звертайтеся по допомогу до близьких: навіть щира розмова з другом чи подругою і слова підтримки від них можуть допомогти прийняти травматичний досвід і зробити крок до відновлення.
- Практикуйте техніки саморегуляції та відновлюйтеся: медитація, дихальні вправи, прослуховування улюбленої музики, заняття спортом (наприклад, плаванням, стретчингом або йогою) позитивно впливають на мозок і тіло та допомагають заспокоїтися.
- Займайтеся творчістю: малювання, музика, письмо допомагають переключити увагу, виразити свої емоції та отримати нові позитивні враження.
- Зверніться до фахівців з психічного здоровʼя: психологи, психотерапевти та психіатри зможуть разом з вами вибудувати план зцілення та підтримуватимуть вас на цьому шляху.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Може статися так, що впродовж тривалого часу (від одного місяця і більше) людина продовжуватиме відчувати наслідки психотравми. Ось основні ознаки, які свідчать про те, що варто звернутися по допомогу до фахівців з психічного здоровʼя:
- надмірне занепокоєння, відчуття страху, смутку чи сильної тривоги;
- часте бажання плакати;
- труднощі з концентрацією та формулюванням думок;
- нав’язливі думки, флешбеки та повторне переживання травматичної події;
- відчуття гніву, образи або розчарування, які не минають самі собою;
- нічні жахіття або проблеми зі сном;
- уникнення думок або місць, які нагадують про травматичну подію;
- ізоляція від сімʼї, друзів та інших близьких людей.
Якщо ви пережили травматичну подію і помічаєте в себе кілька з цих ознак — зверніться до фахівців з психічного здоровʼя. Пам’ятайте, що цей стан можна подолати, а ще — отримати необхідну підтримку і поліпшити якість свого життя.
Використані джерела
- Tedeschi R. G., Calhoun L. G. Posttraumatic Growth: Conceptual Foundations and Empirical Evidence. Psychological Inquiry. 2004.
- Malhotra M., Chebiyan S. Posttraumatic Growth: Positive Changes Following Adversity — An Overview. International Journal of Psychology and Behavioral Sciences. 2016.
- Tedeschi R. G., Calhoun L. G., Cann A. Clinical Applications of Posttraumatic Growth. In: Calhoun L. G., Tedeschi R. G. (eds.). Handbook of Posttraumatic Growth: Research and Practice. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 2006.
- Tedeschi R. G. The Posttraumatic Growth Approach to Psychological Trauma. World Psychiatry. 2023.
- Bhushan B., Sharma D., Pant S., et al. Post-traumatic Stress and Growth Among the Children and Adolescents in the Aftermath of COVID-19. Frontiers in Psychology. 2022.
- U.S. Department of Veterans Affairs, National Center for PTSD. Coping with Traumatic Stress Reactions.
- National Institute of Mental Health (NIMH). Coping with Traumatic Events.
- World Health Organization (WHO). International Classification of Diseases 11th Revision (ICD-11).
