Зміст
- Що таке криза ідентичності
- Як зрозуміти, що ви переживаєте кризу ідентичності
- Чому протягом життя трапляються різні кризи ідентичності
- Криза ідентичності у підлітковому віці
- Криза ідентичності у ранньому дорослому віці
- Криза ідентичності у середньому віці
- Криза ідентичності у літньому віці
- Як підтримати себе під час кризи ідентичності
- Коли варто звернутися по професійну допомогу
Що таке криза ідентичності
Криза ідентичності — це життєвий проміжок, у який людина інтенсивно аналізує та досліджує шляхи сприйняття себе. Наша ідентичність змінюється протягом життя, адже ми стикаємось з викликами й отримуємо різні досвіди. Під час кожної кризи людина експериментує з соціальними ролями, ставить собі запитання і шукає відповіді.
Вперше кризи ідентичності розглянув психоаналітик і психолог розвитку Ерік Еріксон. Він вважав, що розвиток людини — це низка конфліктів, які відбуваються в різні моменти нашого життя. Еріксон запропонував модель розвитку особистості, що містить 8 етапів, які відбуваються протягом життя. Він припустив, що кожен з етапів може супроводжуватись кризою, яку потрібно вирішити. Криза ідентичності за Еріксоном відбувається у підлітковому віці — з 12 до 18 років, однак з часом цей термін почали вживати стосовно різних вікових криз.
Як зрозуміти, що ви переживаєте кризу ідентичності
Вікові кризи людини мають спільні риси й можуть відбуватися протягом всього періоду життя. Людина, яка переживає кризу ідентичності, може бути стурбована різними питаннями:
- Хто я? Яка моя роль у суспільстві, сім’ї, робочому середовищі?
- Які мої цінності?
- Чого я хочу насправді й чи не нав’язані мої бажання суспільством?
- Яка моя мета у житті?
Ці запитання можуть варіюватись залежно від віку, обставин, психоемоційного стану людини. Відчуття, що нас не влаштовує життя, — люди довкола, професія, взаємини, наш вплив на суспільство, стан здоров’я, — може бути початком кризи. Незадоволення і напруга поступово наростають, і зрештою настає криза ідентичності.
Окрім того, незалежно від віку люди можуть переживати екзистенційну кризу. У такий період людина ставить під сумнів сенс свого життя, може відчувати порожнечу, самотність та крихкість. Екзистенційна криза, на відміну від вікової кризи ідентичності, може бути спровокована подією — звільненням з роботи, переїздом, завершенням стосунків, смертю близьких.
Чому протягом життя трапляються різні кризи ідентичності
Ідентичність — не фіксоване поняття, а динамічна конструкція, яку ми постійно перебудовуємо. Пошук себе повторюється протягом життя, залежно від зовнішніх і внутрішніх змін. Ми змінюємо ролі — закінчуємо школу, університет, звільняємось із роботи, одружуємось або розлучаємось, народжуємо дітей. Змінюється наше тіло: спочатку дорослішає, а потім старіє. Вікові та екзистенційні кризи особистості — це закономірні події в житті.
Етапи дорослішання людини за Еріксоном
- Стадія немовляти (0–1 рік). Базовий конфлікт: довіра проти недовіри. У дитини формується довіра (або недовіра) до того, що її основні потреби будуть задоволені. Якщо батьки чи опікуни в цей період непослідовні та емоційно замкнені, може сформуватись недовіра до світу.
- Раннє дитинство (1–3 роки). Базовий конфлікт: автономія проти присоромлення/сумнівів. Дитина вчиться багато речей робити самостійно. Діти, яких соромлять за невдачі, можуть надалі мати складнощі з відчуттям контролю.
- Дошкільний період (3–6 років). Базовий конфлікт: ініціатива проти провини. В цей період дитина досліджує себе та світ через гру. Якщо дорослі не перешкоджають ініціативності дитини, це позитивно впливає на самооцінку й впевненість у собі. В іншому разі в дитини може розвинутись відчуття провини, що перешкоджає творчості та взаємодії з оточенням.
- Шкільний період (6–11 років). Базовий конфлікт: компетентність проти неповноцінності. У ранньому шкільному віці діти вчаться читати, писати, вивчають базові предмети, долучаються до різних активностей, багато взаємодіють як із дорослими, так і з ровесниками. В цей період діти або розвивають відчуття компетентності та віри у свої здібності, або ж, якщо не отримують заохочення від батьків, вчителів та однолітків, починають сумніватись у собі.
- Підлітковий вік (11–18 років). Базовий конфлікт: ідентичність проти плутанини. Перша криза ідентичності за Еріксоном стається у підлітковому віці. В цей час підлітки експериментують із різними ролями та шукають відповіді на запитання: «хто я?» і «ким я хочу бути?».
- Рання дорослість (18–29 років). Базовий конфлікт: близькість проти ізоляції. В цей період людина починає шукати стосунків. Як наслідок — вчиться відчувати близькість, або ж навпаки — ізолює себе від інших.
- Середній вік (30–64 роки). Базовий конфлікт: продуктивність проти застою. Цей період важливий здатністю людини приносити користь суспільству та піклуватись про наступні покоління на противагу непродуктивності та відчуттю непотрібності для світу.
- Старший вік (після 64 років). Базовий конфлікт: цілісність проти відчаю. У цей період людина осмислює своє життя та шукає цінність у тому, що відбулось. Ті, хто знаходить сенс у попередні роки, готові спокійно зустріти старість. Якщо ж людина вважає, що не встигла щось зробити, вона може відчувати страх та відчай.
Криза ідентичності у підлітковому віці
Підлітковий (або юнацький) вік — це період, коли дитина поступово переходить до стану дорослості. За визначенням ВООЗ, підлітковий вік триває від 10 до 19 років. Однак деякі вчені вважають, що період юнацтва варто розширити до 25 років, адже фізіологічне та соціальне становлення можуть тривати довше.
Підлітки переживають фізіологічні зміни, що супроводжуються психоемоційними перетвореннями. У цьому віці юнаки та дівчата починають формувати власну індивідуальність, вчаться по-новому взаємодіяти з батьками й стають все більш незалежними, водночас юридично до 18 років залишаються дітьми. Гормональна перебудова та стрімкі зміни зросту можуть викликати перепади настрою, гнів та смуток.
Криза ідентичності у підлітковому віці супроводжується протестом. Підліток перестає ідеалізувати батьків та шукає нових кумирів. Протест обов’язково має відбутися, щоби завершилася сепарація. Якщо підлітковий бунт не стався вчасно, він може трапитись в інших проявах у вже старшому віці.
Криза ідентичності в юнацькому віці супроводжується запитаннями про світобудову та власне призначення. Якщо з часом підліток знаходить для себе відповіді, кризу можна вважати завершеною. Іноді по завершенні юнацтва людина не впевнена у своїх планах, цінностях та переконаннях. Така невпевненість може продовжуватись у майбутньому, викликати розгубленість, впливати на самооцінку та взаємини з іншими.
Батьки, чия дитина стає підлітком, мають навчитися відпускати молоду людину, підтримувати, але не тиснути. В цьому віці батьки часто відходять на другий план, але залишаються незамінними, тому від побудови довірливих взаємин із ними залежить і впевненість у собі підлітка, і його майбутнє.
Криза ідентичності у ранньому дорослому віці
Криза ідентичності у дорослих вперше може відбутися до 30 років. Після завершення підліткового віку людина стикається зі ще більшою кількістю викликів та змін у житті. Ми завершуємо навчання та шукаємо роботу за фахом, сподіваючись, що робота виправдає очікування. Багато хто в цей період повністю сепарується від батьків і починає будувати самостійне життя. Шкільні та університетські друзі можуть забуватися, натомість людина шукає нових контактів та романтичних взаємин.
За останні 30 років у світі зріс вік першого шлюбу. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, що об’єднує 38 найбільш економічно розвинених країн світу, на початку 1990-х середній вік першого шлюбу в країнах ОЕСР становив 25 років для жінок та 28 років для чоловіків. У 2021-му — 32 роки для жінок та 34 для чоловіків. Раніше шлюб був передумовою успішного соціального життя, а роль жінки переважно зводилась до дружини та матері. Нині одруження для обох статей стало одним із варіантів життя, а не передумовою існування. З’явилось поняття «готовність до стосунків», яке тепер означає не лише статеву, а й психологічну зрілість. Такі соціальні зміни дають більше свободи, але й посилюють тривогу через надлишок вибору.
Криза ідентичності у дорослих може відбуватись на основі пошуку себе в суспільстві, намагання створити значущі зв’язки з людьми, переосмислення або зміни фаху. Якщо підлітковий вік і студентство — це все ще період свободи й пошуків, то рання дорослість — роки, коли людина відчуває суспільний тиск і очікування, мусить самостійно будувати життя й справлятись із завданнями, які ще вчора їй допомагали вирішувати батьки або родичі.
Важливо пам’ятати, що сумніватись — нормально, а помилки трапляються. Адже дорослі не мусять все одразу робити правильно — можна визнавати власні помилки та вчитися на них.
Криза ідентичності у середньому віці
Середній вік — це перехідний період, коли людина намагається остаточно усвідомити своє місце в соціумі та затвердитись у ньому. Криза середнього віку може відбутися з 30 до 64 років, у цей час люди проживають зміни у зовнішності, стосунках, роботі, оточенні.
Починаючи приблизно з 40 років, основні ролі змінюються: батьки старіють і потребують догляду, діти виростають і стають більш самостійними. На роботі часто це період, коли людина обіймає керівну посаду й несе відповідальність за результати та співробітників. Починаються фізіологічні зміни, посилюються проблеми зі здоров’ям, особливо за умов постійного стресу. Репродуктивна функція починає погіршуватись, тож люди, які не народили дітей раніше, можуть ставити під сумнів свій вибір та переоцінювати минулі рішення.
Тіло стає менш сильним, шкіра — менш пружною, з’являються зморшки та сиве волосся, дехто набирає зайву вагу. Всі ці перетворення може бути важко прийняти, тож люди інколи починають шукати не шляхи прийняття, а способи усунення змін. Часто криза ідентичності у дорослих середнього віку призводить до розриву тривалих стосунків, шлюби завершуються, хтось відмовляється від друзів молодості.
В цей період важливо розуміти неминучість того, що відбувається, адже наш стан і якість життя залежать зокрема від того, як ми ставитимемось до цих змін.
Криза ідентичності у літньому віці
Приблизно після 64 років людина може переживати ще одну кризу. У цьому віці настає час озирнутися та оцінити — чи все ми встигли, чи слідували своїм бажанням, чи досягли того, чого хотіли, чи були в гармонії з собою та зі світом.
Це період, коли людина може або насолоджуватись тим, як вона провела свої молоді роки, або ж відчувати невдоволення та розпач від того, що не встигла щось зробити. Коли людина виходить на пенсію, вона починає переосмислювати речі, які їй подобались у молодості, шукати нові заняття або ж продовжувати працювати. Після 60 років особливо помітне природне старіння та загострення хронічних захворювань.
В цей час ізоляція може відчуватися гостро — зв’язки з друзями й колегами слабшають, дорослі діти можуть віддалятися. У літньому віці людина знову шукає себе та нові ролі в житті. Це може бути роль бабусі або дідуся, якщо з’являються онуки, роль наставника на роботі, громадська діяльність, хобі.
Як підтримати себе під час кризи ідентичності
Життєві переходи у будь-якому віці можуть переживатися складно. Важливо пам’ятати, що вікові та екзистенційні кризи особистості — це не психічні розлади, а нормальні стани, які можна пережити з користю для себе.
З кризою ідентичності у юнацькому віці можуть допомогти впоратись батьки або інші близькі дорослі, якщо із ними вибудувані надійні взаємини. У дорослому віці криза ідентичності також може пройти легше і привести до покращення життя.
Як прожити кризу ідентичності:
- Турбуйтесь про себе. Варто навчитися ставити себе на перше місце. Намагайтесь дотримуватися здорового харчування, обирайте фізичну активність, яка вам до вподоби, піклуйтесь про фізичне та психічне здоров’я шляхом турботи про тіло. Зв’язок із тілом часто допомагає впорядкувати думки й емоції та покращити самопочуття.
- Ведіть щоденник, записуйте все, що спадає на думку, не цензуруйте себе й не зупиняйте. Ця практика у будь-якому віці допомагає структурувати мислення, випустити негатив, переосмислити свої бажання.
- Оточуйте себе надійними та щирими людьми. Під час кризи особливо важливо та цінно мати близьких друзів, на яких можна покластися. Шукайте однодумців, підтримуйте зв’язки з тими, кого цінуєте. Іноді достатньо розповісти про свої переживання і почути: «Я почуваюсь так само», щоби стало легше.
- Вчіться нового. Нові знання й навички — гарна ідея у будь-якому віці. Це можуть бути як курси підвищення кваліфікації, так і нова професія, уроки гри на барабанах або малювання. Не завжди варто шукати практичну мету, адже основне — це задоволення від процесу та нові нейронні зв’язки, що будуються, коли ми вчимося.
- Читайте книжки. Художня література допомагає відпочити, відвернути увагу від буденності, збагатити словниковий запас та відчути різні емоції. В українських видавництвах регулярно з’являється безліч нових книжок українських авторів та якісна перекладна література.
- Обирайте прогулянки на природі та час за містом. Ліс або річка, час на дачі чи в горах допомагають заземлитись і відчути спокій.
- Здійснюйте мрії. У кризові періоди нам часто здається, що ми маємо кардинально змінити своє життя. Хтось може розлучитись або створити сім’ю, змінити роботу чи місце проживання. Якщо ви відчуваєте, що час здійснити мрію, робіть це, адже кращого часу ніколи не буде.
- Рефлексуйте та аналізуйте. Ставте собі запитання та шукайте відповіді на них, будьте щирими із собою, дозволяйте собі помилятися, вчіться на помилках та пробачайте себе. Розвивайте самоспівчуття замість знецінення та пам’ятайте, що криза передує розвитку.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Спілкування з психологом та психотерапія не будуть зайвими під час будь-якої кризи ідентичності — чи то в підлітковому, чи в старшому або літньому віці. Фахівець із психічного здоров’я може стати тим провідником, що підтримає вас у змінах і запевнить, що емоції та стани, які ви проживаєте, — нормальні.
Кризи ідентичності — це не розлади, що потребують тривалої терапії чи лікування. Однак іноді вони можуть супроводжуватись станами, за якими варто уважно стежити та звертатись по професійну допомогу. Серед них:
- Відчуття тривоги та тривалий пригнічений настрій. Ці симптоми можуть свідчити про депресивні та тривожні розлади. Якщо ви відчуваєте, що маєте ознаки депресії чи сильну тривогу, варто звернутись до психіатра, який призначить лікування.
- Соматичні симптоми. Іноді кризи ідентичності турбують так сильно, що людина може відчувати фізіологічні проблеми в тілі: головні та м’язові болі, втомлюваність і слабкість, проблеми зі сном тощо. У такому разі варто перш за все звернутися до сімейного лікаря, а також — до лікаря-психіатра, які допоможуть усунути причину та полегшити самопочуття.
Ви не одні в проживанні кризи ідентичності, адже все життя — це фактично чергування криз. Ставлення до себе з турботою та вчасне звернення до фахівців допоможуть пройти ці етапи з найменшими втратами для себе.
Використані джерела
- What is an identity crisis?
- The Identity Crisis So Many of Us Face
- Identity and Adolescent Crisis
- How to Recognize and Cope With an Identity Crisis
- Erik Erikson’s Stages of Psychosocial Development
- Society at a Glance 2024: OECD Social Indicators
- Are You Having an Existential Crisis?
- Як підтримати підлітка у кризовій ситуації?
- What happened to the concept of adolescence crisis?
- Identity in young adulthood: Links with mental health and risky behavior
- Midlife. Mid-Life Crisis
- 10 Tips to Turn a Midlife Crisis into a Fresh Start
