Булінг і його види: як систематичне цькування впливає на психіку

Зміст

1. Що таке булінг і чим він відрізняється від конфлікту
2. Які види булінгу існують:
   1. Фізичний булінг
   2. Вербальний булінг
   3. Соціальний булінг
   4. Булінг в інтернеті — кібербулінг
   5. Булінг у школі
   6. Булінг на роботі — мобінг
3. Як булінг впливає на психіку
4. Що робити, якщо ви зіткнулися з булінгом
5. Яка відповідальність передбачена за вчинення булінгу
6. Що робити, якщо ви стали свідком булінгу
7. Як підтримати людину, яку цькують

Що таке булінг і чим він відрізняється від конфлікту

Булінг — це систематичне свідоме цькування людини або групи людей іншою людиною чи групою, щоб принижувати, залякувати чи підпорядковувати. Сам термін походить від англійського слова bully — хуліган, або забіяка. Мільйони людей у світі зазнають цькування. Дослідження UNESCO показало, що приблизно третина дітей і підлітків у світі зазнає булінгу. Кількість людей, які зазнають булінгу, з року в рік залишається приблизно однаковою, водночас кількість людей, які переживають кібербулінг, щороку зростає.

У булінг залучено більше сторін, ніж та, що булить,  і та, що зазнає цькування. Дослідники виокремлюють такі  ролі учасників булінгу:

• кривдник (булер) — ініціатор, який отримує насолоду від відчуття влади над іншою людиною. Часто за агресивною поведінкою кривдника приховані власні проблеми — низька самооцінка, пережите  насильство в родині, бажання привернути увагу чи закріпити свій статус у групі;
• людина, яка переживає булінг — людина, яка зазнає систематичного цькування. Зазнавати булінгу може будь-хто, незалежно від віку, статі, особистих рис; 
• пасивні свідки — учасники процесу цькування, які бачать його, але не втручаються. Їхня пасивна позиція, на жаль, часто підсилює відчуття безкарності в кривдника;
• свідки-захисники — люди, які наважуються стати на захист людини, яка зазнає булінгу, або повідомити про ситуацію тих, хто може на неї вплинути.

Але чому хтось починає цькувати, а хтось — ні? Науковці намагалися знайти відповідь на це запитання, досліджуючи риси характеру дітей, які булять інших. Виявилося, що деякі діти можуть вдаватися до такої поведінки, щоби здаватися сильнішими. Іншим же просто важко контролювати свої емоції. Проте достеменно невідомо, що саме спонукає людину вдаватися до булінгу.

Булінг і конфлікт — не одне й те саме, хоча їх часто плутають. Конфлікт виникає, коли люди мають розбіжності у думках, поглядах, бажаннях, інтересах, через що між ними виникає суперечка. Наприклад, двоє людей можуть посваритися через різні погляди на життя або небажання поступатися одне одному. Водночас у конфлікті жодна зі сторін зазвичай не має явної переваги: вони приблизно однаково можуть захистити себе й обстояти свою думку.

Булінг влаштований інакше. Тут одна людина має перевагу над іншою і використовує її для завдавання фізичної чи психологічної шкоди. Така поведінка повторюється регулярно — день у день, тиждень у тиждень.

У ситуації булінгу людина, яку цькують, не має достатньо ресурсів, впливу чи підтримки, щоб дати відсіч або позбутися цькування власними силами. Саме тому їй потрібна допомога зовні — від людей, які можуть втрутитися.

Ще одна відмінність між конфліктом і булінгом у тому, що відчувають учасники. У конфлікті обидві сторони переважно почуваються нарівні. Під час булінгу людина, яка його зазнає, зазвичай проживає страх, безпорадність і сором, водночас людина, яка його вчиняє, — навпаки, має відчуття влади й контролю.

Які види булінгу існують

Булери інколи намагаються подати свої дії як щось безневинне, наприклад, як жарти. Іноді булінг видають за турботу. Булер може казати, що він просто хоче «загартувати характер» або «зробити людину сильнішою». У дорослому колективі цькування можуть видавати за «конструктивний фідбек»: приниження компетентності подають як об’єктивну оцінку, хоча насправді вона регулярна, непропорційна ситуації і майже завжди публічна.

Також булінг нерідко можуть подавати як усталені звичаї чи правила. У студентських компаніях чи спортивних командах новачків часто цькують, подаючи це як ритуал посвяти в колектив.

Форми булінгу залежать від середовища, в якому воно відбувається, та методів, які використовує кривдник.

Фізичний булінг

Фізичний булінг — це навмисний фізичний вплив на іншу людину або її речі. Наприклад, коли когось б’ють, штовхають, блокують прохід, утримують силою, або псують речі (бруднять і рвуть одяг, ламають телефон тощо), або ж ховають щось особисте. У найгірших ситуаціях доходить до побиття. Фізичний булінг найлегше помітити, адже він часто залишає видимі сліди — синці, подряпини, пошкоджений одяг чи речі. Тому ця форма цькування є найбільш задокументованою та часто стає підставою для звернення до поліції.

Проте не всі форми булінгу можна легко помітити. Є цькування, які не залишають синців чи інших видимих слідів, але так само можуть завдавати серйозної шкоди, зокрема психічному здоров’ю. Крім того, булінг рідко обмежується лише одним видом: наприклад, людину можуть одночасно ображати словами, ізолювати від колективу й псувати її речі.

Вербальний булінг

Вербальний булінг — це систематичне словесне цькування, психологічне насильство, яке відбувається через приниження або залякування словами. Наприклад, людині можуть придумувати образливі прізвиська, висміювати її зовнішність, особливості мовлення чи поведінки, ображати, погрожувати, принизливо жартувати, постійно критикувати, використовувати щодо людини сексуалізовані коментарі, расистські чи інші дискримінаційні висловлювання. Регулярні словесні атаки завдають шкоди самооцінці й психічному стану.

Вербальний булінг складно довести, оскільки його важче розпізнати, він потребує свідків та аудіозаписів. Вербальну агресію не завжди легко помітити навіть людині, яка її зазнає. Образливі слова можуть звучати як жарт, тому людина починає сумніватися, чи не загостро вона на це реагує.

Як може звучати вербальний булінг:

• «Ти така тупа, навіть не дивно, що в тебе нічого не виходить» — пряма образа інтелекту чи здібностей;
• «Гей, товстий, іди сюди» — образа замість імені;
• «З тобою ніхто не хоче спілкуватися, ти в курсі?», «Ти нікому не потрібен/ потрібна» — підкреслення соціальної ізоляції;
• «Скажи ще слово — і побачиш, що буде» — пряма погроза;
• «Та я просто пожартував, чого ти так серйозно?» — знецінення реакції.

Соціальний булінг

Соціальний булінг спрямований насамперед на відносини людини з іншими та її місце в групі. Він може проявлятися як навмисне виключення з компанії чи спільної діяльності, демонстративне ігнорування, переконування інших не спілкуватися з певною людиною, поширення пліток і зведення наклепу, розкриття приватної інформації, публічне приниження, маніпулювання дружбою («Якщо ти будеш з нею говорити, ми більше не друзі»), організація бойкоту або створення ситуації, у якій людина почувається ізольованою.

Як може проявлятися і звучати соціальний булінг:

• «Не запрошуйте її, нехай сама сидить» — демонстративне виключення з групових активностей.
• «Ти чув, яка вона дивна? Краще з нею не зв’язуватися» — поширення пліток і наклепів.
• Компанія раптово замовкає або розходиться, коли людина підходить — мовчазний сигнал «тебе тут не чекають».
• Людині перестають відповідати на повідомлення чи вітатися без жодного пояснення, тобто влаштовують мовчазний протест.

Кібербулінг

Кібербулінг — це переслідування в інтернеті: у соціальних мережах, месенджерах, електронній пошті чи на ігрових платформах. Цькування в інтернеті може проявлятися через образливі коментарі, поширення приватної інформації без згоди, створення фейкових акаунтів для приниження, погрози й цькування в групових чатах.

Інтернет-булінг може проявлятись у таких формах:

• доксинг —  збір і публікація особистої інформації про певну людину чи організацію;
• масове цькування, образливі або деструктивні коментарі в особистих повідомленнях або групових чатах; 
• поширення неправдивих чуток; 
• створення принизливих мемів чи сторінок про людину; 
• видавання себе за іншу людину через створення на поширення інформації з фейкового акаунту; 
• навмисне виключення з онлайн-груп; 
• навмисне провокування або переслідуванням людини онлайн;
• погрози, особливо з використанням анонімності як інструменту залякування.

Булінг в інтернеті небезпечний тим, що образливий контент здатний миттєво поширюватися на велику кількість людей і залишати цифровий слід  роками.

Булінг в школі

Школа — це місце, де діти щодня спілкуються, дружать, сваряться, об’єднуються в компанії та шукають своє місце серед однолітків. Часто саме в цьому середовищі виникає булінг. Булінг в школі може починатися з насмішок чи образ і переходити до більш активних проявів. Наприклад, спочатку однокласники можуть сміятися з одягу дитини, а згодом почати спеціально ізолювати її і поширювати про неї принизливі чутки.

На бажання школярів булити інших впливає низка обставин: виховання, ставлення батьків до агресії, атмосфера в класі, ставлення педагогів до проявів насильства, бажання отримати популярність, прагнення привернути до себе увагу однолітків тощо. Водночас жодна з цих обставин не виправдовує цькування.

У школі стати об’єктом булінгу можна через різні особливості, які відрізняють дитину від більшості однокласників. Іноді це зовнішність: зріст, вага, зачіска, одяг або інші особливості. Наприклад, учня можуть почати дражнити через окуляри, незвичайну зачіску, невисокий або, навпаки, високий зріст чи одяг, який відрізняється від того, що носять інші діти.

Іноді об’єктом глузувань і ізоляції може стати матеріальне становище: дитину можуть не запрошувати на спільні заходи, дражнити через неможливість придбати дорогий одяг чи сучасний телефон або оплатити поїздку чи розвагу.

Приводом для цькування можуть стати й особливості поведінки або характеру. Іноді булінг пов’язаний із навчанням. Дитину можуть цькувати через низькі оцінки або, й навпаки, — через високі високі досягнення.

Як може проявлятися і звучати булінг у школі:

• Постійне використання образливого прізвиська замість імені або ж навмисне перекручування імені дитини для її приниження.
• Насмішки через зріст, вагу, зачіску, голос або особливості зовнішності: «Ти дивно говориш, краще мовчи», «У тебе немає нормального одягу, тому з тобою ніхто не дружитиме».
• Публічне висміювання неправильних відповідей біля дошки, насмішки над акцентом або неправильною вимовою окремих слів.
• Регулярні жарти про сім’ю дитини.
• Образи через те, що дитина не має дорогого телефону чи модного одягу.
• Постійні коментарі на кшталт: «Ти нікому не потрібен».
• Погрози: «Якщо розкажеш учителю, буде ще гірше».
• Глузування через хобі: «Тільки невдахи займаються таким».
• Принизливі коментарі щодо оцінок: «Тобі просто пощастило отримати таку оцінку».
• Навмисне пошкодження особистих речей.
• Вимагання грошей або речей. 

Те, що дитина стала об’єктом цькування, не є її провиною і не означає, що вона зробила щось, щоб заслужити таке ставлення. Незалежно від того як дитина виглядає, одягається, спілкується, навчається або чим захоплюється, вона не заслуговує на приниження чи цькування.

Мобінг

Мобінг — це систематичне психологічне цькування і переслідування людини в робочому середовищі з боку однієї людини або групи людей. Найчастіше він проявляється не через один яскравий епізод, а через повторювані дії, які поступово ізолюють, принижують або витісняють людину з колективу. Мобінг походить від англійського mob — «натовп», і означає ситуацію, коли група людей систематично цькує або чинить психологічний тиск на одну людину.

Цькування на роботі може проявлятися через приниження перед колегами, необґрунтовану критику, ізоляцію від робочих процесів, перевантаження завданнями або, навпаки, позбавлення будь-яких завдань. Мобінг може бути горизонтальним — між колегами одного рівня, вертикальним — від керівника до підлеглого, або рідше знизу вгору — коли група працівників систематично переслідує керівника.

Основними ознаками мобінгу є регулярні образи, насмішки, поширення чуток, ігнорування та ізоляція працівника від колективу.

Як може проявлятися  мобінг:

• систематичне позбавлення людини значущих завдань, доручення беззмістовних або очевидно принизливих завдань, які не відповідають посаді («Це завдання не для тебе, ти все одно не впораєшся»);
• критика результатів роботи від керівництва на загальних нарадах; водночас ті самі зауваження іншим колегам — приватні;
• відсутність запрошень на важливі робочі зустрічі, хоча участь працівника потрібна для виконання обов’язків;
• приховування інформації, щоб звинуватити працівника  у «випаданні з процесів», помилках або «некомпетентності» («Ой, а хіба тобі не повідомили про зустріч?»);
• регулярне висміювання, приниження або знецінення перед іншими;
• поширення чуток про професійні якості людини чи її особисте життя («З ним краще не мати справ»);
• демонстративне ігнорування, відсутність відповіді на привітання чи робочі звернення, виключення з корпоративів і неформального життя команди загалом;
• нереалістичні строки або вимоги для конкретної людини;
• систематична критика незалежно від якості роботи без надання конструктивного зворотного зв’язку;
• регулярне приниження від керівника й погрози звільнити;
• навмисне провокування конфліктів, щоб сформувати образ «проблемного працівника».

Різні форми булінгу є однаково небезпечними та травматичними, а їхній вплив залежить від повторюваності дій, його контексту, тривалості та можливості людини захиститися або отримати підтримку.

Як булінг впливає на психіку

Будь-який вид булінгу впливає на людину психологічно. Тобто психологічний вплив — це — не окремий вид булінгу, а радше вимір, за яким можна оцінити його наслідки: незалежно від того, чи людину б’ють, ображають, ігнорують або переслідують в інтернеті, булінг завжди завдає шкоди її психічному здоров’ю. Дослідниця з Каліфорнії Наомі Айзенбергер виявила, що соціальне відторгнення активує в мозку ділянки, пов’язані з фізичним болем. Хоча дослідження проводили на моделі виключення з групової гри, а не на реальних випадках булінгу, його результати допомагають зрозуміти, чому психологічна шкода не поступається фізичній, хоч і менш помітна зовні.

Булінг може впливати на психіку через постійний стрес і відчуття небезпеки. Коли людина регулярно очікує образ, приниження, ізоляції чи фізичної агресії, це може позначатися на її психічному стані, самооцінці та здатності почуватися в безпеці. Наслідки булінгу для психічного здоров’я проявляються як одразу, так і через роки після припинення цькування. Ось як булінг може впливати на психічне здоров’я людини:

• знижувати самооцінку — людина, що потерпає від булінгу, починає вірити у власну неповноцінність, нав’язану кривдниками;
• посилювати тривожність або провокувати панічні атаки;
• спричиняти депресивні стани — тривале приниження може призводити до втрати сенсу життя та апатії;
• порушувати сон і харчову поведінку — стрес від цькування впливає на фізіологічні процеси організму;
• провокувати труднощі в побудові стосунків і соціалізації, впливати на відчуття довіри; 
• ставати причиною суїцидальних думок чи самопошкоджувальної поведінки.

Дослідження підтверджують: люди, яких цькують, мають вищий рівень кортизолу (гормону стресу). Наслідки булінгу залежать від віку, в якому людина його пережила. У дітей і підлітків тривале цькування може вплинути на особистість загалом: сформувати страх публічних виступів, труднощі з висловлюванням власної думки тощо. У дорослому віці булінг часто стає причиною самокритичності, перфекціонізму або, навпаки, провокує пасивно-агресивну поведінку як спосіб захиститися. Дорослі, яких цькують на роботі, часто переживають вигорання.

Що робити, якщо ви зіткнулися з булінгом

Люди, які пережили булінг, не завжди можуть про це розповісти через відчуття сорому, страх погіршити ситуацію або ж почуття провини. Опитування українських школярів свідчить, що 51,3 % із них хоч раз стикалися з булінгом. Водночас багато хто взагалі нікому про це не сказав: майже половина дітей причиною мовчання назвала сором.

Як протистояти булінгу? Насамперед не залишайтеся із цим питанням наодинці. Розкажіть про ситуацію тому, кому довіряєте: батькам, близькому другу, колезі чи керівнику. Також зберігайте всі докази булінгу: скриншоти листування, аудіозаписи розмов, повідомлення, дати, місце й обставини того, що сталося.

Повідомте про булінг відповідальних і уповноважених на реагування людей. У школі це класний керівник, психолог або адміністрація, на роботі — керівник, відділ кадрів, менеджер з персоналу (HR). Якщо ці люди нічого не роблять, замовчують проблему або самі причетні до цькування, звертайтеся до вищих інстанцій, не чекаючи, поки ситуація загостриться. Це можуть бути орган управління освітою чи Державна служба якості освіти (у випадку школи), Державна служба з питань праці та суд (у випадку роботи), а також Національна поліція, якщо цькування містить ознаки правопорушення: погрози, переслідування, шантаж, пошкодження майна чи насильство. Зверніться також до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Якщо булінг зачіпає дитину, можна звернутися до Служби у справах дітей.

Подбайте про свій психічний стан. Психолог або психотерепавт допоможе впоратися з емоціями й повернути внутрішню рівновагу. А якщо цькування супроводжується погрозами, фізичним насильством чи вимаганням — потрібно звертатись у поліцію або кіберполіцію. Пам’ятайте, що ви не винні у тому, що пройшли через булінг: відповідальність завжди лежить на тих, хто вчиняє насильство.

Яка відповідальність передбачена за вчинення булінгу

На законодавчому рівні за цькування  в освітніх закладах передбачена адміністративна й навіть кримінальна відповідальність. Закон України «Про освіту» зобов’язує заклади освіти протидіяти булінгу. Відповідальність за булінг передбачає штраф від 850 до 1700 грн. У разі, якщо насильство вчиняє неповнолітня особа, відповідати за її дії доведеться батькам або законним представникам. Як це працює на практиці: учень, який зазнає булінгу, його батьки або вчитель пишуть заяву директору школи. Директор скликає комісію, яка визначає обставини. Якщо факт булінгу підтверджується, директор має повідомити про це Нацполіцію та Службу у справах дітей.

За мобінг на роботі передбачений штраф 850–1700 грн або громадські роботи 20–30 годин. Відповідальність також передбачена і для керівника чи роботодавця, який допустив цькування на роботі. Вони мають заплатити за це від 1700 до 3400 грн (а в деяких випадках і до 6800 грн) або пройти до 60 годин громадських робіт.

За кібербулінг в Україні передбачена відповідальність залежно від того, що саме відбувалося. За цькування вона досягає штрафу до 1700 грн. (за повторне порушення до 3400 грн.) У разі, якщо кібербулінг проявляється як погрози, зливання приватних даних тощо, за це може передбачатись і кримінальна відповідальність.

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу

Коли когось принижують у класі, на роботі чи в спільному чаті, увага зазвичай зосереджена на двох людях: тому, хто вчиняє насильство, і тому, хто його зазнає. Проте важливо також і те, як свідки реагують на булінг. Сміх, схвальні коментарі та поширення образ можуть підсилювати цькування. А людина, яка стала на захист, висловила незгоду або запропонувала допомогу, дає постраждалому зрозуміти: він не залишився сам.

Втрутитися буває страшно. Хтось боїться стати наступною мішенню, хтось — втратити друзів або зіпсувати відносини з колегами. Інші не знають, що сказати, або чекають, що відреагує хтось досвідченіший.

Тому корисно заздалегідь знати кілька способів допомогти й вибрати той, який безпечний у конкретній ситуації.

Що робити, якщо ви стали свідком булінгу у школі чи на роботі

У момент цькувань:

• Якщо безпечно — втрутіться прямо: скажіть чітко й спокійно: «Досить»/ «Це не смішно»/ «Зупиніться». 
• Якщо втручатися напряму небезпечно — покличте на допомогу дорослого/ керівника/ охорону тощо, зафіксуйте докази.
• Головне, в момент відкритих цькувань не сміятись і не спостерігати пасивно, адже булер часто сприймає такі реакції як знак підтримки. 

Після цькувань:

• Підійдіть наодинці до людини, яку булять, й виявіть підтримку. Скажіть, що ви на її боці, а те, що сталося — неправильно.
• Повідомте вчителя, керівника, HR, адміністрацію тощо.
• Об’єднуйтеся з іншими свідками — гуртом втрутитися психологічно легше й безпечніше, ніж поодинці.

Що робити, якщо ви стали свідком кібербулінгу

Якщо цькування відбувається онлайн, не пересилайте принизливий допис навіть із підписом «Подивіться, який жах», адже так його побачать ще більше людей. Скористайтеся функцією скарги на платформі та висловіть підтримку людині приватно. Допоможіть зберегти повідомлення, посилання, назви акаунтів, які залучені до булінгу, і дати неприємних публікацій. У разі поширення у мережі інтимних зображень неповнолітніх, не створюйте й не поширюйте додаткових копій — зафіксуйте відправника  матеріалу та поскаржтеся адміністраторам платформи й у правоохоронні органи.

Як підтримати людину, яку цькують

Коли людина розповідає про цькування, дайте їй можливість договорити. Поставтеся до розповіді серйозно, без допиту й поспішних пояснень на кшталт: «Може, вони просто жартують». Почати можна з простого: «Дякую, що ділишся цим зі мною. Мені шкода, що тобі доводиться через це проходити». Не запитуйте, чому людина не дала відсіч або так довго мовчала. Краще запитайте: «Ти хочеш, щоб я зараз послухав, допоміг подумати, що робити далі, чи щось зробив для тебе?».

Що ще може допомогти людині, яку цькують:

• Допоможіть зафіксувати факти булінгу — якщо це можливо, зберегти повідомлення, скриншоти, записати дати й обставини інцидентів.
• Разом подумайте про наступні кроки — до кого можна звернутися, щоб привернути увагу до ситуації, як це краще зробити, допомогою кого краще заручитися у супроводі процесу.
• Запропонуйте бути поруч фізично — проводжати, сидіти поруч, приїздити в разі потреби, проводити час разом. 
• Нагадуйте людині про її цінність. Кажіть, що вона робить добре, чому вам подобається спілкуватися з нею, не забувайте підкреслювати її таланти і гарні риси.
• Не вдавайтеся до радикальних заходів, наприклад звернення до правоохоронних органів, без згоди самої людини: навіть з добрими намірами це може посилити її відчуття безпорадності. 

Якщо пережите впливає на повсякденне життя людини (заважає спати, навчатися, працювати чи спілкуватися), запропонуйте їй звернутися до  психолога або психотерапевта. Скажіть, що ви можете допомогти знайти фахівця.

FAQ

Використані джерела

• O’Higgins Norman J. UNESCO Chair on Tackling Bullying in Schools and Cyberspace. National Library of Medicine, 2020.
• Cyberbullying. UNDRR. 
• Cosma, A. et al.  A focus on adolescent peer violence and bullying in Europe, central Asia and Canada. WHO Regional Office for Europe, 2024. 
• Health Behaviour in School-aged Children (HBSC) study. World Health Organization. 
• Smith, P. K., & O’Higgins Norman, J.  The Wiley Blackwell Handbook of Bullying: A Comprehensive and International Review of Research and Intervention. Hoboken: John Wiley & Sons, 2021.
• Loveless B. Bullying Epidemic: Facts, Statistics and Prevention. Education Corner, 2024.
• O’Higgins Norman J. Tackling Bullying from the Inside Out: Shifting Paradigms in Bullying Research and Interventions. National Library of Medicine, 2020.
• Corsaro W. A. Interpretive reproduction in children’s play. American Journal of Play, 2012.
• Annual Impact Review (2018/19). Making a Difference. Dublin: Dublin city University, 2019.
• Foody M. et al. Bullying and cyberbullying studies in the school-aged population on the island of Ireland. British Journal of Educational Psychology, 2017. 
• Goffman E. Stigma: Notes on the Management of Spoiled Identity. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1963.