18 Лютого 2026

Розлади аутистичного спектра у дітей: ранні ознаки та способи підтримки

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Зміст

Що таке розлади аутистичного спектра (РАС)
Як проявляються розлади аутистичного спектра у дітей
1. Розвиток мовлення та комунікації у дітей із РАС
Чому виникають розлади аутистичного спектра
Як підтримати дитину з РАС
Життя з розладами аутистичного спектра

Що таке розлади аутистичного спектра (РАС)

Розлади аутистичного спектра — це нейророзвиткові стани, що пов’язані з особливостями розвитку та функціонування мозку. Порушення аутистичного спектра включають різні форми розладів, об’єднані спільними характеристиками. Аутистичний спектр зазвичай характеризується складнощами у взаємодії зі світом та суспільством. Спектр в аутизмі — не шкала від слабших до сильніших проявів, а різноманіття поєднання симптомів для кожної дитини й дорослого, що мають РАС.

Мозок людини з РАС функціонує не так, як у людини без розладу. Це означає, що вона може поводитися, спілкуватися, навчатися та відчувати емоції у власний спосіб. Здібності людей з аутизмом також можуть суттєво відрізнятися: деякі з них мають розвинені навички мови та мовлення, тоді як інші — не говорять. Комусь потрібна допомога протягом усього життя, а хтось може впоратися самостійно.

Як проявляються розлади аутистичного спектра у дітей

Ознаки РАС у дітей зазвичай проявляються до трьох років, однак у деяких випадках симптоми помітні вже у перші 18 місяців життя. Деякі діти з розладами аутистичного спектра розвиваються згідно з віковими нормами до 18–24 місяців, а надалі перестають набувати нових навичок або ж втрачають попередні.

Ознаки раннього дитячого аутизму можна запідозрити, якщо у дитини порушені навички спілкування, а також якщо простежується обмежена та повторювана поведінка (інтерес до одних і тих самих ігор, предметів; потреба в повторенні дій, у ритуалах).

Розвиток мовлення та комунікації у дітей із РАС

У дітей, що мають РАС, часто спостерігаються такі ознаки аутизму, як затримка розвитку мови та мовлення. Це проявляється у невмінні зблизитись, вести розмову, ділитись інтересами та емоціями, ініціювати взаємодію та відповідати. РАС впливає і на невербальну комунікацію: може бути порушений зоровий контакт та мова тіла, дитина може не розуміти жести та міміку. Окрім того, діти з аутизмом не завжди можуть розвивати та підтримувати взаємини з іншими, мають труднощі у регулюванні поведінки в різних соціальних ситуаціях, складнощі в іграх. Порушення навичок спілкування та взаємодії часто поєднуються з обмеженою і повторюваною поведінкою та проявляються в різних формах.

Діти з РАС можуть мати як типовий або високий рівень інтелекту, так і інтелектуальну недостатність. Вона часто супроводжує цей стан і впливає на прогноз та план втручання, але не є діагностичним критерієм аутизму. У таких випадках встановлюють подвійний діагноз: РАС та інтелектуальна недостатність.

Як проявляються порушення навичок спілкування та взаємодії у дитини з РАС у різному віці:

Уникає зорового контакту або не підтримує його.
До 9 місяців не почала демонструвати емоцій (радість, смуток, гнів та здивування) за допомогою міміки.
До 12 місяців не почала реагувати на власне ім’я.
До 12 місяців не проявляла цікавості до простих інтерактивних ігор.
До 12 місяців не почала використовувати жести (наприклад, не махає рукою на прощання).
До 15 місяців не почала ділитися інтересами з іншими (наприклад, не показує предмет, який їй подобається).
До 18 місяців не почала вказувати пальцем на щось цікаве.
До 24 місяців не почала помічати, коли іншим боляче або вони засмучені.
До 36 місяців не почала звертати увагу на інших дітей та приєднуватися до гри.
До 48 місяців не почала грати, вдаючи когось іншого, наприклад, вчителя чи супергероя.
До 60 місяців не почала співати, танцювати або показувати сценки для дорослих.

Наявність у дитини одного-двох чи навіть декількох пунктів — не підстава для тривоги, але причина звернутися по консультацію до лікаря.

Як проявляються обмежена або повторювана поведінка чи інтереси у дитини з РАС:

Розставляє іграшки або інші предмети в ряд і засмучується, коли порядок змінюється.
Повторює слова або фрази знову і знову.
Щоразу грається з іграшками однаково.
Зосереджена на частинах іграшок, до прикладу — колесах на машинках.
Засмучується через незначні зміни.
Має нав’язливі інтереси.
Вимагає дотримуватися певних процедур.
Махає руками, розгойдується всім тілом або крутиться по колу.
Має незвичні реакції на звуки, запахи, смаки, вигляд або доторки.

Окрім того, у дітей із РАС часто можуть проявлятися гіперактивна, імпульсивна або неуважна поведінка, тривога або надмірне занепокоєння, незвичний настрій та емоційні реакції, не притаманні ситуаціям. Серед фізичних проявів — проблеми зі шлунково-кишковим трактом, судоми. Також можуть спостерігатися рухові розлади у немовлят (порушення м’язового тонусу, порушення координації рухів, затримка моторного розвитку тощо). Однак, хоча всі ці симптоми часто трапляються як супутні, вони не є характеристикою РАС та не можуть бути діагностичними критеріями.

Якщо ви спостерігаєте схожі прояви у дитини, більше інформації можна отримати в центрі здоров’я та розвитку «Коло сім’ї», окрім того, центр пропонує опитувальник, у якому більш детально вказані прояви та симптоми, на які варто звернути увагу. Результати опитувальника — не діагноз, а лише привід звернутися до лікаря, щоб отримати розгорнуту консультацію.

Чому виникають розлади аутистичного спектра

Системи в мозку, які відповідають за опрацювання соціальної інформації, фокусування уваги на людях та соціальну взаємодію, у людей із РАС працюють інакше, аніж у тих, хто не має розладу. Відрізняються також і системи, що відповідають за поведінку, тому в людей із РАС є тенденція до зациклення і стереотипності. Мозок людини з аутизмом не вирізняє соціальні сигнали як важливі автоматично, а увагу спрямовує переважно на предмети й деталі, а не на людей. Окрім того, обробка соціальної інформації потребує для них більших зусиль, а механізми перемикання працюють менш гнучко, тому поведінку змінювати важко.

Немає єдиної причини, яка викликає порушення аутистичного спектра. Аутизм зазвичай зумовлений поєднанням генетичних чинників і впливів середовища в ранньому періоді розвитку. Частина генетичних змін є спадковою, інша — виникає вперше саме у дитини. Важливо пам’ятати, що аутизм не спричиняється поведінкою батьків або їхнім ставленням до дитини.

Ризик виникнення РАС у дітей може підвищуватись, якщо:

У сім’ї вже є дитина з РАС.
Дитина має певні генетичні або хромосомні захворювання, такі як синдром ламкої X-хромосоми або туберозний склероз.
З’явилися ускладнення після пологів, дитина має низьку вагу при народженні.
Дитина народилась у батьків старшого віку.

Всі перераховані чинники не обов’язково зумовлюють розвиток аутизму в дітей, адже науковці досі продовжують досліджувати причинно-наслідкові зв’язки та з’ясовувати поширені фактори підвищення ризику РАС.

Також міфи про те, що вакцинація викликає аутизм у дітей, спростовані вченими під час декількох масштабних досліджень. Цей міф виник у 1998 році, коли лікар опублікував фальсифіковану статтю, якою нібито доводив, що вакцина КПК (кір, паротит і краснуха) призводить до аутизму. У наступні роки це дослідження було широко дискредитоване в наукових колах.

Як підтримати дитину з РАС

Для встановлення діагнозу РАС найперше потрібно пройти обстеження. Зверніться до сімейного лікаря або педіатра, які зможуть детальніше розказати про необхідні дослідження. Характеристика РАС у дітей відрізнятиметься за проявами, тож лікар може спрямувати до невролога та інших фахівців, залежно від симптомів.

Якщо у дитини діагностували порушення аутистичного спектра, варто сконцентруватись на тому, як допомогти собі й дитині. Через нейророзвиткові особливості дитина з РАС може по-іншому сприймати інформацію та соціальні сигнали.

Дитячий та підлітковий психіатр і психотерапевт Олег Романчук у своїй книжці «Розлади спектру аутизму в запитаннях та відповідях» говорить, що, з одного боку, потрібно допомогти дитині зрозуміти цей світ та подати інформацію у такий спосіб, щоби вона навчилась розуміти, як у цьому світі жити, взаємодіяти з ним, розвиватися, реалізовувати свій потенціал та будувати стосунки. З іншого боку, аби дитина могла адаптуватися, батьки, вчителі, лікарі та вихователі мають адаптуватися до дитини, з повагою сприймати її такою, якою вона є. Психіатр наголошує, що потрібно бути чутливими до потреб дитини, делікатними у взаємодії, щоби не завдати надмірного стресу та не закрити її ще більше.

Основні завдання батьків — навчитися розуміти особливості дитини, допомагати їй у розвитку, адаптувати до навколишнього середовища та піклуватися про себе.

Перші кроки батьків дитини з РАС:

Спостерігайте за дитиною, щоби зрозуміти її особливості. Кожна дитина з РАС — унікальна, тож вам варто навчитися розуміти її реакції та поведінку, не порівнюючи з іншими.
Шукайте професійної підтримки: дитячого психіатра, психолога, логопеда, ерготерапевта, медичної підтримки та інших фахівців залежно від потреб дитини.
Допомагайте дитині розвивати автономність, враховуючи її особливості.
Фіксуйте динаміку й записуйте навіть невеликі успіхи.
Створюйте передбачуваний і структурований режим. Діти з розладами аутистичного спектра почуваються безпечніше, коли в них є розпорядок дня та ритуали.
Спілкуйтесь чітко, використовуйте короткі та прямі речення, без натяків. Як розвивати комунікацію з дітьми, що мають РАС, можна детальніше дізнатись за посиланням.
Зосередьтеся на позитивному підкріпленні, заохочуйте дітей та не карайте їх.
Якщо дитина чутлива до зовнішніх подразників, створіть для неї тихе місце, де буде обмаль світла і звуків, щоби вона могла відпочивати від сенсорного перенавантаження.
Обирайте середовище для себе і дитини, яке підтримуватиме вас, прийматиме та поважатиме вашу сім’ю.
Піклуйтесь про себе. Ставлення до себе з турботою і співчуттям позитивно вплинуть на ваше фізичне і психічне здоров’я. Вчіться відпочивати та відновлювати сили.
Вивчайте інформацію про аутистичний спектр. Вчені регулярно проводять нові дослідження, наука розвивається. Що більше ви знатимете, то більше будете готовими до змін. Більше інформації про РАС у дітей можна знайти на сайті центру «Коло сім’ї».
Шукайте спеціалізовані тренінги та навчальні програми, які допоможуть у вихованні дитини з РАС. До прикладу, на тренінгу навичок піклувальника можна навчитися ефективно взаємодіяти з дитиною, стимулювати її розвиток і спілкування, а також успішно залучати її до щоденних справ.
Звертайтесь до груп підтримки та шукайте однодумців. До прикладу, ГО «Видимі» організовує групи підтримки батьків, що мають дітей з аутизмом.

Якщо аутизм виявили в ранньому віці, ефективним може бути раннє втручання. У віці до 2–3 років мозок маленької дитини ще формується, тож завдяки ранньому втручанню можна допомогти розвинути нейропластичність та покращити розвиток дитини. Програми раннього втручання допомагають дітям розвинути фізичні, комунікативні, соціальні, емоційні та когнітивні навички.

Батьки можуть навчитися розуміти свою дитину та приймати її, оточувати підтримкою та знаходити людей, які будуть на їхньому боці. Більше історій українських родин можна дізнатись з особистих прикладів, як-от історія Соломії Чубай та її сина Олекси. Мета підтримки — не змінити чи «вилікувати» дитину, а допомогти їй розвиватися, почуватися безпечно та жити повноцінним життям, виходячи з її особливостей.

Життя з розладами аутистичного спектра

Вплив РАС, незалежно від проявів розладу, відчувається протягом усього життя. Особливо складним може бути період підліткової кризи, а також перехід від старшої школи до дорослого життя.

Дорослі з аутизмом стикаються з тими ж труднощами, що й решта людей, переживають кризи, однак можуть також мати інші, специфічні проблеми. Вступ до університету, налагодження самостійного життя, пошук та підтримка дружби й романтичних стосунків, створення сім’ї часто виявляються складнішими. Хоча всі ці періоди є викликами й для тих, хто не має РАС, люди з аутизмом через складнощі в комунікації та розпізнаванні емоцій можуть поставати перед додатковими труднощами. Водночас одне з досліджень говорить про те, що показники соціальної компетентності можуть зростати з віком. Дорослішаючи, люди, що мають аутизм, часто знаходять власні шляхи комунікації та подолання стресу.

Інше дослідження показало, що люди з РАС, особливо жінки, складніше сприймають стрес. Окрім того, дорослі з аутизмом часто приховують почуття, щоби не проявляти справжню поведінку. Дорослі з аутизмом схильні до підвищеного ризику депресії та тривожності, а також можуть мати розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) як супутній стан.

Світ загалом не інклюзивний і не пристосований для людей із психічними розладами та нейровідмінністю, зокрема для тих, хто має РАС. Тож у людей з аутизмом може відбуватись вигорання — поєднання втоми, виснаження й обмеженої функціональності. Аутичне вигорання може виникнути через перенавантаження на роботі, труднощі в стосунках, складнощі у сім’ї. Підвищена чутливість до подразників та необхідність витрачати багато сил на спілкування впливають на людину й можуть призводити до накопичення втоми.

Однак, попри ці складнощі, люди з РАС в усьому світі створюють спільноти й об’єднуються, аби говорити про себе, забезпечити собі доступ до медичних послуг та підтримувати одне одного. Аутизм — це не захворювання, яке потрібно вилікувати чи усунути, а спосіб сприйняття світу, тобто нейровідмінність. Шлях людини з РАС може бути непростим, але з належною підтримкою та розумінням люди з аутизмом можуть будувати стосунки, кар’єру та жити повним життям.

Використані джерела

Автор

Олена Алчанова

Комунікаційна менеджерка ГО "Жінки в медіа". Ex-редакторка DIVOCHE.MEDIA та "Твій сімейний лікар"; головна редакторка курсу "Комунікація з людьми, які зазнали травми внаслідок війни".

Переглянути усі статті

поділитися в соцмережах

facebook

twitter

коп. посил.