Хочу допомогти близьким
Як говорити з людиною, яка має розлад психічного здоров’я
Якщо ви зрозуміли, що близька людина почувається погано і може мати розлад психічного здоров’я – варто поговорити з нею про це. Попри побоювання, розмова про психічний розлад (наприклад, депресію) скоріше допомагає людині, ніж шкодить.
Австралійська організація Mental Health First Aid (MHFA) радить у першу чергу зважити на те, чи ви є найкращим кандидатом, щоб вести таку розмову – чи можливо хтось інший впорається із завданням краще. Ви можете навіть запитати в людини, чи буде їй комфортно говорити з вами, чи вона б воліла обрати іншого співрозмовника. Якщо ви підходите найкраще, або більше нема кому це зробити, то ідеальний варіант – це провести певний час разом із людиною і дати їй можливість самій почати розмову. Якщо цього не відбувається – беріть ініціативу на себе.
Подумайте, як і що ви збираєтесь говорити
Підготовка до розмови допоможе уникнути ситуації, коли людина замкнеться і взагалі відмовиться з вами говорити. Варто пам’ятати, що іноді цього не уникнути, як би добре ви не були підготовлені або бажали допомогти. Перш за все варто продумати що і в який спосіб ви скажете, а також чого не треба говорити. Спробуйте уявити себе на місці співрозмовника та плануйте розмову обережно і дбайливо.
Коли людина має складнощі із психічним здоров’ям, їй може бути важко витримати критику або, навіть, наполегливі поради. Саме тому намагайтесь уникати коментарів, які можуть спровокувати почуття провини або зачепити самооцінку. Пам’ятайте, що ви ніколи не дізнаєтесь, що насправді відбувається з людиною, якщо будете повертатись до критики.
Не варто починати розмову, коли навколо багато відволікаючих факторів. Розповідати про душевне самопочуття, перекрикуючи гучну музику – не комфортно. Не говоріть надто швидко – людині з депресією, наприклад, може бути складно швидко обробляти інформацію. Також це може сприйматися як агресія.
Слухайте активно. Покажіть людині, що ви чуєте її, і вам не все одно.
Починаючи розмову, будьте готові до повного спектру реакцій (полегшення, байдужість, злість). Людина може заперечувати зміни у своїй поведінці, настрої чи виконанні щоденних справ. Пам’ятайте, що думки, почуття й переконання людини – це її власна реальність, будьте готові не ставити її під сумнів. Поважайте те, як людина сама трактує власні симптоми.
Приготуйтесь запитувати – та уважно слухати
Шотландська асоціація психічного здоров’я пропонує алгоритм розмови, який ви можете використати:
- Виберіть місце та час, коли ви зможете спокійно поговорити.
- Почніть з простого питання: «Як у тебе справи?», «Здається, тобі зараз не добре?», «Нам не обов’язково говорити зараз, але я поруч».
- Дайте зрозуміти, що ви цікавитесь людиною та її самопочуттям, а неповсякденними речами чи прогресом в роботі.
- Говоріть повільно і спокійно. Покажіть мовою тіла, що ви відкриті й готові слухати. Спробуйте сказати: «Можеш не поспішати» або «Я слухаю».
- Пам’ятайте, що найважливіше – створити простір та почути, що відбувається з людиною, якою ви опікуєтесь. Дайте їй достатньо часу, щоби висловитись. Не бійтесь пауз та мовчання – вони показують, що ви слухаєте.
- Будьте об’єктивними – скажіть про те, які моделі поведінки ви помітили, або віддзеркалюйте те, що ви чуєте від людини зараз. «Я помічаю, що ти давно не бачишся із друзями», «Звучить так, що ти справді почуваєшся зараз жахливо / сумно / безнадійно».
- Старайтеся не перебивати та стримати природне бажання раціоналізувати. Уникайте говорити лише про те, що на вашу думку людина має зробити. Це може змусити її відчути, ніби ви намагаєтеся керувати ситуацією та применшуєте її проблеми.
- Постарайтесь бути спокійними, навіть якщо вас хвилює, злить, засмучує або лякає те, що ви чуєте. Але пам’ятайте, що для живої людини цілком прийнятно відчувати хвилювання і злість, і водночас підтримувати когось.
- Допоможіть людині самій проаналізувати ситуацію та знайти прийнятні рішення, ставте відкриті питання. «Як ти відчуваєш, що ти можеш зробити зараз?», «Що ти думаєш про те, щоби записатись до лікаря?», «Чим я можу допомогти?». Поважайте автономію людини у прийнятті рішень – до тої межі, де ви впевнені, що вона не має наміру завдати собі шкоди.
- Постарайтеся домовитись хоча би про один наступний крок – навіть маленький. Кроки до поліпшення психічного здоров’я повинні виходити від самої людини. Можливо, у чомусь ви можете допомогти, але не намагайтеся “вилікувати” людину або знайти вирішення для її проблем.
- Запевніть людину, що ви будете слухати й допомагати і далі. Домовтесь, коли ви повернетесь до розмови. Скажіть, що людина важлива для вас. Навіть якщо ви не можете повністю зрозуміти, що вона відчуває – покажіть, що вам не байдуже, і ви готові бути поруч.
Утримайтесь від постановки діагнозів
Навіть якщо ви вже багато прочитали про психічне здоров’я та симптоми розладів – важливо уникати «діагнозів» та клінічних термінів. Краще обережно назвати поведінку й емоційні реакції, які вас хвилюють, та згадати про різні можливості отримання допомоги. Пам’ятайте, що часом людина може не усвідомлювати змін у своїй поведінці, які є очевидними для вас, однак в кожному разі краще реагуватиме на факти, які можна помітити, ніж на припущення щодо наявності у неї психічного розладу.
Якщо ви переконані, що близька вам людина здатна сприйняти інформацію щодо психічних розладів та їхніх симптомів, то можете зробити такі кроки, які пропонує Шотландська асоціація психічного здоров’я:
- покажіть людині інформацію, яку ви знайшли,
- постарайтеся дати якомога вичерпнішу інформацію, проте не проводьте паралелей та не діагностуйте,
- запитайте людину, що вона думає з приводу отриманих даних та чи не помічає якихось симптомів,
- не тисніть та поважайте неготовність визнати наявність складнощів просто зараз,
- акцентуйте, що для постановки правильного діагнозу слід звернутися до фахівця.
Коли ви ділитесь з людиною інформацією про симптоми психічного розладу, важливо переконатись, що вона походить із надійного джерела. Австралійська організація Mental Health First Aid (MHFA) пропонує для цього чек-ліст. Надійними можна вважати посилання на відомих авторів у сфері психічного здоров’я, офіційні ресурси міжнародних організацій (як Всесвітня організація охорони здоров’я), державних установ (як Міністерство охорони здоров’я), клінік чи університетів. Інформація має містити дату публікації і бути не старшою за 10 років, а також не містити очевидних помилок у граматиці і правописі – вони є ознаками того, що сайт не надійний.
Пам’ятайте, що краще не пропонувати людині одразу багато джерел, щоб не плутати й не перевантажувати її. Також у розмові дуже важливо підкреслити, що мати розлади психічного здоров’я не соромно, оскільки це може статися з кожним. При цьому відновлення чи поліпшення самопочуття – завжди можливе, шлях до цього може включати медикаментозне лікування, психотерапію, соціальну підтримку, а також зміни способу життя.