Не залишатися сам на сам: як соціальна підтримка покращує наше психічне здоров’я

Соціальна підтримка – це той фізичний та емоційний комфорт, який надає нам наша сім’я, друзі та колеги. Це усвідомлення того, що ми є частиною спільноти людей, які люблять, цінують і піклуються про нас.

“Дослідження показують, що соціальна підтримка важлива для психічного здоров’я. Наприклад, люди, які долають депресію, часто говорять про те, що мають менше друзів і контактів, отримують менше задоволення від спілкування, менше задоволені своїми подружніми стосунками і менше довіряють своїм партнерам. Цілком імовірно, що відсутність соціальної підтримки та почуття самотності можуть зробити нас більш вразливими до проблем із психічним здоров’ям”, – пояснює Наталія Гусак, соціальний працівник, кандидат наук та експерт проєкту “Психічне здоров’я для України”.

Соціальна підтримка актуальна як для людей, які зовсім не мають проблем із психічним здоров’ям, так і для тих, хто відчуває певні труднощі або проходить лікування від психічного розладу. Розповідаємо, як забезпечити таку підтримку для себе і своїх близьких.

Що передбачає соціальна підтримка

Соціальна підтримка охоплює чотири основні аспекти.

• Емоційна підтримка, яку може надати будь-яка близька людина, друг, член родини, колега. Вона стосується довіри, прийняття, турботи – тобто звичайної людської підтримки.
• Інструментальна підтримка, яка передусім стосується фінансів та соціальних послуг. Наприклад, людина, яка має труднощі з психічним здоров’ям і при цьому самостійно виховує дітей, може переживати про їхнє забезпечення і через це відкладати звернення до фахівців. Тоді їй можуть знадобитися, наприклад, послуги із денного або тимчасового догляду за дітьми, соціальні виплати. Людині, у якої задоволені базові потреби її та родини, простіше почати працювати із фахівцями з психічного здоров’я. Приклад інструментальної підтримки – це також послуги, які надають територіальні центри самотнім людям літнього віку: купівля продуктів, медикаментів, допомога з оплатою комунальних платежів, прибирання та приготування їжі тощо.  
• Інформаційна підтримка, яку може надавати дуже широке коло осіб чи установ. Йдеться про доступну та зрозумілу інформацію про психічне здоров’я: де шукати допомогу, які існують послуги, де вони надаються, якими можуть бути наслідки й альтернативи лікування. Мета в тому, щоб людина могла приймати інформоване рішення про лікування, а її права не порушувались: наприклад, не застосовувалось примусове лікування чи таке, що має неочікувані для людини побічні ефекти. 
• Групова підтримка або підтримка громади, яку можуть надавати різноманітні групи взаємодопомоги: для ветеранів, переміщених осіб, тих, хто постраждав від домашнього насильства тощо. Вона також включає підтримку і прийняття людини у громаді: робоче місце, можливість самореалізації, залучення до різноманітних заходів тощо. 

Інколи окремо говорять також про релігійну підтримку у громадах, де релігія має важливе значення. Дослідження показують, що значення такої підтримки поступово знижується. Проте для декого така підтримка є важливою. 

Зараз часто окремо виділяють ще й онлайн-підтримку. Вона актуальна тому, що різні люди можуть мати різні потреби в комунікації: хтось краще почувається в особистій розмові, а комусь зручніше записати аудіо-повідомлення, спілкуватися письмово у месенджерах. 

Роль і задача фахівця із психічного здоров’я

Соціальну підтримку можуть надавати різні особи та організації, проте власну важливу роль у ній мають фахівці із психічного здоров’я. 

“Наприклад, лікар-психіатр може надавати інформаційну підтримку пацієнту: детально роз’яснювати дію препарату, який призначає, і його побічні ефекти. Пропонувати альтернативи у лікуванні та попереджати про наслідки”, – коментує Наталія Гусак. 

Емоційну підтримку можуть надавати усі професіонали у сфері психічного здоров’я та медичні працівники. Якщо людина потрапила у лікувальний заклад, то доброзичливість, підтримка та допомога лікарів і медперсоналу впливають на її ставлення до лікування, а відповідно – на його тривалість і результат. 

Послуга консультування, яку надають психологи та інші фахівці із психічного здоров’я – це також форма соціальної підтримки. 

Зрештою, спеціалісти із психічного здоров’я – лікар-психіатр, який веде людину із психічним розладом, консультант із подолання залежностей, психолог – мають навчати родичів, як реагувати на симптоми та поведінку людини та як надавати їй підтримку. 

Наприклад, якщо йдеться про дорослих людей, які живуть з психічним розладом, то соціальна підтримка від фахівця з психічного здоров’я має включати такі складові: 

• підтримуючі умови: надання людині інформації про її захворювання, демонстрація прийняття та поваги, допомога у відновленні; 
• повсякденне життя: підтримка під час зустрічей, відвідування закладів, у тому числі фізичне супроводження людини; 
• управління хворобою: допомога у прийомі ліків, управлінні симптомами хвороби; 
• інформація про наявні ресурси, підтримка людини у доступі до них та отриманні послуг; 
• інструкції та консультації, у тому числі прямий зворотний зв’язок та перевірка реальності;
• підтримка участі в житті громади: проведення дозвілля, підтримка стосунків та дружби. 

Соціальна підтримка у родині

Довірливі стосунки у сім’ї, засновані на прийнятті, є певною профілактикою проблем із психічним здоров’ям. Проте якщо хтось із вашої родини має психічний розлад, і ви хочете допомогти, то можете забезпечити додаткову підтримку такій людині.  

По-перше – спілкуйтеся і чуйте людину, реагуйте на її потреби. Подбайте, щоб вона була активним учасником прийняття рішень щодо свого життя, включаючи лікування – а якщо це неможливо, то подбайте, щоб людина розуміла й підтримувала ці рішення. “Якщо ви обговорюєте із людиною альтернативи лікування, можливі наслідки та побічні ефекти, пояснюєте його перебіг та даєте можливість для прийняття рішень – вона почуватиметься більш упевненою в собі”, – пояснює Наталія Гусак. 

По-друге, не втрачайте нагоди звернутися за порадою чи допомогою до фахівців. Наприклад, якщо поведінка близької людини із психічним розладом не завжди соціально прийнятна, вас це бентежить, і через це ви не можете встановити з нею потрібний зв’язок, щоб надати підтримку. Лікар-психіатр, психолог або інший фахівець, який веде вашого рідного, порадить, як краще спілкуватися та реагувати на прояви захворювання, та як підтримати його, щоби сприяти швидшому одужанню чи реабілітації. 

Як це працює в ідеалі

Найкращим варіантом для будь-якої людини є сформована власна мережа соціальної підтримки. “Людина, долучена до такої мережі є більш стійкою до життєвих викликів, її психічне здоров’я менш вразливе і вона має менший ризик стикнутися із психічним розладом”, – пояснює Наталія Гусак. 

Така мережа включає набір складових: 

• Довірливі стосунки та підтримка в родині, коли людина може ділитися власними переживаннями і відчувати прийняття. 
• Залученість до життя громади: працевлаштування та участь у різноманітних групах, від театрального гуртка чи групи з танців до психотерапевтичної групи. 
• Довірена особа, яка може надати додаткову підтримку, та на яку можна спертися за потреби. 
• А також доступ до гарячих ліній та інших сервісів, де можна отримати консультацію та необхідну інформацію. 

Якщо ви відчуваєте, що у вашому житті поки немає такої мережі, то ці складові цілком можливо розвивати і додавати протягом життя.