03 Листопада 2026

Травма свідка: як побачена трагедія впливає на психіку

психічне здоров’я війна і психіка втрата

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Зміст

Що таке травма свідка
Які події можуть спричинити травматичну реакцію
Як проявляється травма свідка
Різниця між травмою свідка, вторинною травматизацією і ПТСР
Що робити, якщо ви відчуваєте, що вам погано після новин
Як підтримати людину, яка стала свідком травматичної події

Що таке травма свідка

Травма свідка — це психологічна реакція людини, яка безпосередньо не зазнала впливу травматичної події, але побачила, почула або дізналася про трагічну подію, пережила сильний страх, безпорадність чи жах. Травма свідка може виникнути як після побачених на власні очі аварії, вибуху, насильства, раптової смерті, так і навіть після тривалого перегляду жорстоких новин. Згідно з DSM-5, травматичною вважається подія, під час якої людина:

Стала свідком події. Наприклад, на власні очі побачила, як інша людина зазнала серйозного поранення або загинула.
Дізналася про травматичну подію, яка сталася з близькою людиною. Наприклад про те, що близький друг загинув.
Дізналася подробиці багатьох травматичних подій. Наприклад, рятувальники, поліцейські або медики регулярно бачать наслідки тяжких поранень чи загибелі людей у своїй роботі, тож мають підвищений ризик зазнавати впливу травматичних подій.

Близько 70 % людей у світі хоча б раз переживали потенційно травматичну подію, але водночас посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) діагностували приблизно в 5,6 %, про це йдеться у даних ВООЗ за 2026 рік. Реакція на травму залежить від багатьох чинників: обставин події, попереднього досвіду, тривалості стресу та наявної підтримки. Водночас фізичні ушкодження не є обов’язковою умовою психологічної травми. Наприклад, через чотири роки після стрілянини в Лас-Вегасі симптоми ПТСР мали 55,8 % очевидців, які фізично не постраждали, і 77,6 % поранених. Це свідчить, що людина може зазнати серйозних психологічних наслідків, навіть якщо сама не отримала поранень. Водночас сам факт переживання травматичної події ще не означає, що в неї розвинеться ПТСР.

У книзі «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому» американський психіатр Бессель ван дер Колк пояснює, що травматичний досвід може проявлятися через різні емоції, неприємні відчуття в тілі та реакції. Іноді здається, що людина вже забула про неприємну подію, але її організм все ще реагує на нагадування про неї. Наприклад, певний звук або слова можуть викликати в людини страх, тривогу, гнів тощо. Через це людині буває важко зосередитися на теперішньому житті, адже вона витрачає багато сил вона, щоб упоратися зі своїми переживаннями та спогадами. Це може впливати на її стосунки з іншими людьми, самопочуття та здатність радіти.

На фізіологічному рівні травматичний досвід змінює роботу структур мозку, пов’язаних із безпекою та загрозою: мигдалеподібного тіла (відповідального за виявлення небезпеки), префронтальної кори (відповідальної за контроль і планування) і гіпокампа (відповідального за організацію спогадів у часі). Через це людина може почуватися так, ніби небезпека досі триває, попри те що вона вже давно в минулому.

Які події можуть спричинити травматичну реакцію

Психологія травми визначає, що травматичною може стати будь-яка подія, що різко виходить за межі звичного досвіду й загрожує життю чи безпеці:

ДТП, нещасні випадки, пожежі, падіння з висоти, особливо коли людина бачила поранених чи загиблих;
вибухи, обстріли, теракти, бойові дії та їхні наслідки;
фізичне чи сексуальне насильство, свідком якого стала людина, зокрема домашнє насильство, яке бачать діти;
раптова смерть чи суїцид близької людини;
стихійні лиха та техногенні катастрофи;
спостереження за болем інших людей, що є характерним у роботі медиків, рятувальників, поліцейських, журналістів, волонтерів.

Дослідники вивчали симптоми в людей, які пережили теракт в Оклахома-Сіті 1995 року, та їхні реакції на телевізійне висвітлення терактів 11 вересня 2001 року. У тих, хто раніше пережив теракт і мав пов’язаний із ним ПТСР, спостерігали сильніші посттравматичні реакції на нове висвітлення терористичної атаки. Тобто минулий травматичний досвід може впливати на те, як людина реагує на наступні трагічні події, навіть коли дізнається про них через медіа.

Багаторазовий перегляд відео з місця трагедії, фото постраждалих, нескінченний «думскролінг» теж можуть викликати дискомфорт, особливо в людей, які пережили втрати чи мають високий рівень тривоги. Наприклад, повторний перегляд сюжетів новин про наслідки землетрусів 2023 року в Туреччині збільшив у глядачів рівень травматичного стресу, симптоми ПТСР, депресії та тривоги. А американське дослідження 2014 року виявило, що глядачі, які постійно переглядали сюжети про вибухи під час Бостонського марафону, мали вищий рівень стресу, ніж люди, які постраждали.

На вразливість людини до травматичних подій впливають попередні травми та їхні наслідки. Постійний стрес, емоційне виснаження, проблеми зі сном і тривале перебування в умовах небезпеки чи невизначеності — усе це може ускладнювати відновлення після травматичної події.

Як проявляється травма свідка

Травматичний досвід може впливати на емоційний стан людини навіть тоді, коли вона не перебуває в небезпеці. Наприклад, постійне стеження за новинами про війну може викликати реакції, схожі на ті, що виникають після пережитої травми. Це природна реакція психіки на події, які виходять за межі звичного досвіду.

Реакція на травматичну подію може проявлятися по-різному: від страху, тривоги й порушень сну до відчуття емоційного оніміння або труднощів із поверненням до звичного життя.

Якщо такі реакції тривають від 3 днів до 1 місяця після травматичної події, це може свідчити про гостру стресову реакцію. Гостра реакція на стрес часто минає сама, щойно людина відновлює безпеку, режим і зв’язок із близькими. Звернутися до психолога чи психотерапевта варто, якщо симптоми не слабшають протягом одного місяця після пережитої події.

Різниця між травмою свідка, вторинною травматизацією і ПТСР

У повсякденному житті ми часто називаємо травмою будь-який важкий і болісний досвід. Проте психологія травми описує травму свідка, вторинну травматизацію та ПТСР як різні стани.

У випадку травми свідка йдеться про реакцію психіки людини на спостереження за травматичною подією. Коли говоримо вторинну травматизацію, то маємо на увазі накопичений вплив травматичних подій від постійного контакту з чужим болем. А ПТСР — це психічний розлад, що виникає як відстрочена або затяжна реакція на надзвичайно стресову чи загрозливу для життя подію.

Травма свідка — це не діагноз, а реакція людини, яка не постраждала сама, але побачила, почула чи дізналася про травматичну подію. Окремого такого діагнозу немає ні в класифікації DSM-5, ні в міжнародній МКХ-11. Найближчий офіційний опис дає DSM-5, де йдеться про події із загрозою смерті, тяжким пораненням чи сексуальним насильством. DSM-5 описує, що такі загрозливі події викликають у людини страх, тривогу, нав’язливі образи, проблеми зі сном, небажання згадувати подію та напруженість.

Вторинна травматизація («вікарна травма» або ж «вторинний травматичний стрес») — це психологічні переживання, які виникають через контакт із травматичним досвідом інших людей і можуть проявлятися тривогою, страхом, нав’язливими думками та проблемами зі сном. Психолог щодня слухає історії постраждалих. Лікар доглядає за людьми після важких поранень. Рятувальник бачить наслідки трагедій. Волонтер день за днем допомагає тим, хто втратив дім чи близьких. Журналіст опрацьовує свідчення про насильство. Усі вони не були в центрі події, але щодня переживають її наслідки в собі. Крім того, вторинна травма, може виникати й тоді, коли близька людина пережила насильство, а ви підтримуєте її щодня. У психології також є поняття «втома від співчуття» — коли через постійну допомогу іншим та емоційне співпереживання людина виснажується й відчуває, що їй бракує сил. Людина може ставати більш дратівливою, відчувати байдужість до чужих проблем, втрачати бажання допомагати іншим і потребувати більше часу для відпочинку. Такий стан часто виникає в людей, які постійно підтримують тих, хто переживає складні події. Саме тому важливо не забувати про власні потреби та вчасно відновлювати сили.

Травма свідка та вторинна травматизація схожі тим, що людина сама не була в центрі подій. Різниця в тому, що саме на неї подіяло: одна страшна подія чи довгий контакт із чужим болем. Травма свідка буває, коли людина побачила чи почула щось жахливе або дізналася про це з новин. Вона сама не постраждала, але їй стало дуже страшно чи тривожно, а страшні картинки не йдуть з голови. Наприклад, так буває після звістки про загибель близького друга або після вибуху, який людина побачила на власні очі. Вторинна травматизація виникає поступово: коли людина довго й постійно має справу з чужим горем, часто через роботу, догляд чи близькі стосунки з кимось. Це не один шоковий випадок, а тижні й місяці. Наприклад, так буває з рятувальником, який місяцями розбирає завали, або з людиною, яка щодня підтримує друга, що пережив насильство.

ПТСР — клінічний розлад зі стійкими симптомами після травматичної події, який може діагностувати лише лікар. Згідно з DSM-5, ПТСР діагностують, якщо людина пережила трагічну подію і має нав’язливі спогади чи кошмари, негативні зміни в мисленні й настрої та підвищену збудливість, які помітно заважають життю і тривають щонайменше місяць.

Водночас Міжнародна класифікація хвороб 11-го перегляду (МКХ-11), характеризує ПТСР трьома ключовими групами симптомів. Перша — повторне переживання травматичної події в теперішньому часі, наприклад у формі яскравих флешбеків або кошмарів, що супроводжуються відчуттям, ніби подія відбувається знову. Друга — уникання думок, спогадів, діяльності або ситуацій, які нагадують про травматичний досвід. Третя — стійке відчуття підвищеної загрози, що може виявлятися надмірною настороженістю та посиленою реакцією переляку.

Згідно з МКХ-11, описані групи симптомів мають зберігатися щонайменше кілька тижнів й істотно порушувати функціонування в особистому, сімейному, соціальному, освітньому чи професійному житті.

Різниця між травмою свідка, вторинною травматизацією і ПТСР

Що робити, якщо ви відчуваєте, що вам погано після новин

Постійний перегляд новин, зокрема про події війни: обстріли, загибель людей і руйнування — може посилювати тривогу й емоційно виснажувати. Щоб зменшити їхній вплив, важливо насамперед дозовано їх споживати: вибрати одне-два перевірені джерела інформації, визначити конкретний час для перегляду й не гортати стрічку новин перед сном та одразу після пробудження. Не варто переглядати фото та відео із загиблими чи пораненими людьми, збільшувати та роздивлятися деталі подібних кадрів.

Не менш важливо повертати собі відчуття безпеки через прості щоденні дії: повільне дихання з подовженим видихом, прогулянки, теплий душ, регулярне харчування та достатній сон. Якщо тривога наростає, спробуйте зосередитися на теперішньому моменті: назвати п’ять предметів, які бачите, чотири речі, яких можете торкнутися, і три звуки, які чуєте.

Не варто залишатися зі своїми переживаннями наодинці: розмова з близькою людиною може полегшити емоційне напруження. Відчуття контролю допомагають відновити корисні справи: донати, волонтерство чи допомога людям поруч. Водночас зважайте на власні ресурси й не перетворюйте допомогу іншим на ще одне джерело виснаження.

Щоб впоратися з тривогою, не варто й вживати алкоголь або ж медичні препарати без призначення лікаря. Хоча за відчуттями психоактивні речовини можуть дати певне полегшення, воно є короткочасним і оманливим, оскільки збільшує ризик погіршення психічного стану.

Як підтримати людину, яка стала свідком травматичної події

Коли поруч опиняється людина, яка щойно пережила чи побачила щось жахливе, важко знайти потрібні слова підтримки. У бажанні зарадити вам можуть допомогти базові поради щодо першої психологічної допомоги.

Подбайте про безпеку. З’ясуйте, чи людина досі не перебуває в ситуації небезпеки, і не наражайте на ризик ані себе, ані людину. Негайна допомога потрібна, якщо в людини є поранення, що загрожують життю, чи ступор, або ж вона не може подбати про себе чи тих, хто від неї залежить, може нашкодити собі чи іншим тощо.
Підійдіть спокійно. Представтеся, знайдіть тихе місце, запевніть у конфіденційності. Допомагайте лише тим, хто не відмовляється, але будьте доступні для тих, хто поки не готовий прийняти допомогу.
Слухайте без примусу. Не змушуйте розповідати, дозвольте мовчати. Визнавайте почуття («Я чую тебе, я поруч», «Ти не винна в тому, що сталося»).
Закрийте базові потреби. Запропонуйте людині воду, ковдру, їжу, відпочинок. Пропонуйте конкретну допомогу й простий вибір («Чай чи вода?»): це повертає відчуття контролю.
Обережно виведіть людину зі стану дезорієнтації чи паніки. Назвіть себе, запитайте, чи знає вона, де перебуває. Дихайте разом повільно й глибоко, спробуйте «заземлення» (назвати п’ять предметів довкола), дайте щось потримати. Залучіть близьких, а для дитини — спершу батьків.
Інформуйте чесно. Розповідайте, що відбувається й що буде далі. Якщо ви не володієте інформацією, скажіть: «Я не знаю, але спробую дізнатися».
Уникайте фраз «заспокойся», «тримайся», «все буде добре», «принаймні ти жива», порівнянь зі своїм досвідом і звинувачень.
Спрямуйте людину далі й подбайте про себе. Якщо людині не стає краще, залучіть медиків чи психолога, підкажіть контакти гарячих ліній допомоги або ж волонтерів. Після допомоги відновіть власний ресурс.

Підтримуючи людину після травматичної події, не знецінюйте її почуття і не нав’язуйте поради. Не слід квапити людину з відновленням, порівнювати її досвід із чужим. Важливо поважати її особисті кордони, проявляти терпіння, розуміння та просто бути поруч.

Як говорити з людиною, яка має травму свідка

Травма свідка — закономірна реакція психіки на побачену чи почуту трагедію. З часом більшість симптомів поступово слабшає за умов відновлення безпеки, а також підтримки й дбайливого ставлення до себе. Якщо ж психологічна травма заважає вашому щоденному життю, найкраще рішення — звернутися за допомогою до фахівця.

Використані джерела

Автор

Дар'я Свистуха

У минулому — журналістка диджитал-відділу «Суспільного Миколаїв», редакторка коротких форматів у виданні «Медіамейкер», авторка текстів для DIVOCHE.MEDIA. Зараз — репортерка The Ukrainians Media.

Переглянути усі статті

поділитися в соцмережах

facebook

twitter

коп. посил.