Психотерапія та магія: чи можуть вони співіснувати?

Зміст

1. Магічне мислення у важкі часи
2. Чому люди звертаються до Таро й енергетичних зцілень
3. Що таке доказова психотерапія та як працює психотерапія
4. Чим психотерапія відрізняється від недоказових практик
5. Чи можуть співіснувати доказові та недоказові практики
6. Як перевірити експертність фахівця
7. Шкідливі уявлення про психотерапію

Магічне мислення у важкі часи

Діти вірять у бабайок і духів, думають, що всі події магічним чином залежать від них, захоплюються казками й лякаються привидів. Мозок людини розвивається поступово: магічне мислення притаманне нам на початковому етапі дорослішання. З віком ми починаємо відрізняти фантазію від реальності, вивчати різні науки й розуміти, як влаштовано світ.

Дорослі знають, що привидів не існує, водночас іноді загадують бажання на Новий рік, стукають по дереву, щоб не сталося поганого, й читають передбачення на чеках із супермаркетів. Коли виникають питання і проблеми, з якими варто звертатись до фахівців із психічного здоров’я, люди теж часто шукають рішення у картах Таро, а не в кабінеті психолога. В інформаційному просторі психологія і вигадані методики зцілення співіснують успішно, а от у науковому — трохи гірше.

У важкі часи, коли немає за що триматись, а підґрунтя нашого світогляду руйнується, ми можемо шукати знаки, згадувати прикмети й забобони та починати вірити в езотерику. Люди схильні до магічного мислення як у періоди воєн чи інших турбулентних років, так і під час особистих криз. Коли попередні правила не працюють, ми шукаємо опор, які можуть бути нераціональними: ритуали, «сила думки», знаки зірок. Цей вибір не завжди осмислений, але простіший і досяжніший.

Зрештою, всі прояви магічного мислення можуть як шкодити, так і допомагати. Наші вірування безпечні доти, доки вони не шкодять нам і людям довкола.

Чому люди звертаються до Таро й енергетичних зцілень

Ефективність енергетичних зцілень не доведена наукою, а карти Таро, хоч і нерідко мають красиві малюнки й метафоричні описи до них, є лиш інструментом, який можна використовувати з користю, а можна — на шкоду. Попри це, шарлатанство прогресує у соціальних мережах, люди пишуть відгуки, інфоцигани знаходять нових клієнтів. «Енергоцілитель», «екстрасенс», «енерготерапевт» — кожен із цих «фахівців» вміло користується соціальними мережами й оголошеннями на стовпах і має попит у людей, чия віра в магію триває до віку, в якому цю магію вже можна оплачувати з власної зарплати.

Щоби розв’язувати життєві питання, шукати відповіді й налагоджувати взаємини з людьми, варто насамперед розбиратись у собі й шукати внутрішні опори. Однак іноді для цього не вистачає сил, іноді — знань або ж належної підтримки. Коли оточенню більш до вподоби енерготерапія, а не психотерапія, можна легко повірити, що саме перша допомагає впоратись із труднощами.

Психотерапія, хоч часто і полегшує стан, однак вимагає від клієнта самоаналізу, рефлексій, включеності, тривалої роботи з власними думками й емоціями та відповідальності за зміни в поведінці. Тоді як Таро, тета-хілінг, рейкі, астрологія та решта недоказових практик обіцяють відповіді, зцілення й рішення одразу. Деякі з «практиків» можуть стверджувати, що лише вказують напрям і дають рекомендації, однак насправді диктують спосіб життя і перекладають відповідальність на надприродні сили. Заманлива перспектива, особливо, коли нам важко. 

Шарлатани в усі часи користувались людською вразливістю і йшли до тих, хто у відчаї. Їхня мета — гроші людей, які не мають сил шукати рішення і відсіювати зайве, а тому повірять у результати, що не залежатимуть від них самих. У дев’яності — переламну епоху, коли старий світ зруйнувався, а новий — ще не вибудувався, люди втратили заощадження і роботу, хтось почав створювати наново свою ідентичність, а хтось просто шукав, де б заробити гроші. Тоді ж були поширені телевізійні пророки, що заряджали воду через екран, сектантські рухи, через які люди виносили з дому цінні речі й гроші, та фінансові піраміди, що обіцяли миттєве збагачення. Псевдотерапія, інфоцигани й духовні цілителі, які обіцяють розв’язати усі проблеми, — це той самий Кашпіровський, радянська телезірка 80-х, з його «унікальним методом» заряджання води через екран, тільки в іншій обгортці. 

Популярні псевдонаукові методи

• Енерготерапія або енергетичне зцілення. Це широкий напрям, який базується на віруванні, що в тілі людини існує «енергія», а її «блокування» чи неправильне спрямування можна усунути з допомогою звуків, певних рухів, доторків тощо. Зокрема, популярна японська практика рейкі — «зцілення руками», за допомогою яких, на думку послідовників рейкі, людині передається «Енергія Всесвіту». Наукові дослідження техніки не довели її ефективності.
• Регресивна терапія. Ця техніка базується на ідеї, що людина проживає декілька життів, тож під час сеансу регресолог має допомогти «повернутись до минулих життів» за допомогою гіпнозу, щоби розібратись у теперішньому. 
• Астрологія. Псевдовірування про те, що положення зірок на небі під час народження визначає ваш життєвий шлях. Астрологія виникла ще до нашої ери, коли люди не знали законів природи й надавали небесним світилам магічного значення. Однак попри розвиток науки, астрологи й зараз заробляють гроші на тих, хто хоче знайти швидкі відповіді на життєві питання. В астрології, як і в роботі з картами Таро й передбаченнями, працює ефект Барнума (Форера). Це когнітивне викривлення, коли люди приписують собі загальні якості, які можуть підходити будь-кому.
• Екстрасенсорика. Екстрасенси можуть вірити у свої здібності або ні, однак їхнє завдання — запевнити клієнтів, що вони можуть зцілювати, пророкувати й віщувати. Багатьох дітей дев’яностих замість психолога водили до «бабки», яка проводила над ними певні ритуали. Зрештою, стан дитини міг покращитись через ефект плацебо для дорослих, які сподівались, що «бабка» допомогла. Сучасні екстрасенси працюють аналогічно, однак ефективність їхніх втручань також не доведена наукою.
• Тета-хілінг. Авторка методики називає її сучасною, науковою і базованою на квантовій фізиці й обіцяє відкрити всі ресурси вашого мозку. Насправді це набір різних технік, які ніяк не впливають на мозок. У результаті дослідження науковці виявили, що практики тета-хілінгу не призводять до посиленої генерації тета-частот у мозку.

Іноді під час недоказових практик людині пропонують вживати психотропні препарати. Один із них — аяваска, традиційний напій корінних народів Америки. Деякі племена досі використовують цей напій із психоделічними властивостями, для своєрідних сеансів психоделічно асистованої психотерапії. Люди, які пройшли церемонію, можуть розповідати, що їм це допомагає розібратись зі страхами й травмами, однак аяваска також негативно впливає на фізичний і психічний стан. Психоделічно асистована терапія може бути ефективною і безпечною, однак її має проводити фаховий терапевт в індивідуальному форматі, попередньо готуючи клієнта протягом декількох місяців, а не шаман — за годину поміж десятка охочих.

Що таке доказова психотерапія

На відміну від перелічених практик і вірувань, психологія — це наука, а психотерапія — це практика та взаємодія між клієнтом і психотерапевтом, заснована на наукових підходах і спрямована на те, щоб допомогти людині розібратись у життєвих питаннях і в собі, відчути полегшення після травми, змінити думки й переконання, які заважають будувати стосунки, почуватись добре або йти до мети.

Психотерапія, заснована на доказах, — це цілий перелік методів, ефективність яких підтверджена науковими дослідженнями.

Ось декілька популярних в Україні методів психотерапії:

1. Психоаналіз і психодинамічні підходи. Ці методи зосереджені на зміні проблемної поведінки, почуттів і думок за допомогою виявлення їхніх несвідомих значень і мотивацій. Для ефективності має бути тісна співпраця між терапевтом і клієнтом, який пізнає себе, досліджуючи власну взаємодію в терапевтичних стосунках. Винахідника психоаналізу — Зигмунда Фройда — неодноразово критикували через деякі його висновки, однак з часу появи цього методу різні фахівці розширювали й модифікували його.

2. Когнітивно-поведінкова терапія. Цей метод допомагає виявити негативні упередження і замінити на корисні.

3. Гештальт-терапія. Цей метод орієнтований на визнання своїх почуттів, сприйняття себе цілісно, взяття відповідальності за власні вибори. Гештальт допомагає людині помічати свої потреби й формувати комплексне уявлення про себе, не оцінюючи себе негативно й розвиваючи самоспівчуття.

4. Діалектично-поведінкова терапія. Допомагає людям, які мають труднощі з емоційною регуляцією і наслідками стресу. Цей вид терапії допомагає прийняти себе, а потім — змінити негативні переконання і поведінку.

5. Транзактний (транзакційний) аналіз. Розбирає психіку людини на окремі частини: дорослу, дитячу й батьківську — та працює з ними.

Загалом Міністерство охорони здоров’я України затвердило понад 20 методів психотерапії, які вважаються доказовими, тож у виборі психотерапевта варто врахувати його диплом, приналежність до професійних спілок і метод роботи.

Чим психотерапія відрізняється від недоказових практик

Психотерапія, на відміну від псевдотерапії, «зцілень», регресології — це методи, які засновані на дослідженнях, підтверджені науковими спільнотами й практикуються роками в усьому світі. Приналежність до профспілок свідчить про наявність етичного кодексу та правил, яким має слідувати психотерапевт(ка). Якщо фахівець порушує етику, його справу передають у комісію спілки, внаслідок чого його можуть усунути від практики.

Психотерапевти працюють в одному або декількох ухвалених методах, мають обов’язково проходити супервізію, а перед початком практики — пройти навчання в обраному напрямі. Бажана для терапевта — власна психотерапія. І звісно ж — вища психологічна або медична освіта, яка є базою для того, щоб почати практику.

На відміну від психотерапевтів, недоказові фахівці можуть проходити коротке навчання або ж зовсім його не проходити. Це можуть бути люди, які запевняють, що вони отримували посвяту у знаних шаманів і гуру або ж вигадали власну практику. Стати енергоцілителем можна, просто назвавши себе ним, однак навіть наявність «сертифікатів» не може свідчити про доказовість, адже всі перераховані способи роботи з тілом та психікою не надійні. 

Психотерапія, за умови компетентності фахівця, покращує стан і якість життя людини, допомагає відновитись після травм і краще зрозуміти себе. За підозри на психічні розлади психотерапевт може направити людину до психіатра, щоб той діагностував і призначив лікування. Витрати на психотерапію регулярні, помірні й зрозумілі — це фіксована сума за сеанс.

Натомість ненаукові практики несуть фінансові ризики, вводять в оману, можуть викликати залежність і втягувати людину в культ чи секту. Недоказові фахівці часто заперечують доказову медицину, тож людина може не отримати належної допомоги від лікарів, а мати обіцянку чарівного зцілення, віра в яке відтягуватиме час і шкодитиме здоров’ю.

Чи можуть співіснувати доказові та недоказові практики

Психологи-астрологи й регресологи можуть наполягати на співіснуванні психологічної бази з езотеричними практиками. Анатолій Кашпіровський, який «заряджав воду» через екран, насправді є дипломованим психіатром, що не завадило йому займатися шарлатанством.
Деякі метафоричні інструменти можуть бути помічними в процесі психотерапії, але більшість із них не є корисними за інших умов.

Психотерапевти можуть пропонувати клієнтам метафоричні карти з зображеннями. Дослідження підтверджують, що такі карти можуть допомогти клієнту висловити емоції і глибше зануритись у власний досвід. Однак у використанні додаткових інструментів є певна межа, яку не має перетинати психотерапевт. 

Фахівець, який має освіту та працює відповідно до етичного кодексу, відкрито пояснить клієнту, для чого потрібен той чи інший інструмент. Якщо психотерапевт використовує метафоричні карти, то має пояснити, що це спосіб самовираження, а не діагностики. Фахівець не надаватиме картам певного «значення», не говоритиме про «карму», «знаки», «вищі сили», «енергії» і «минулі життя». Він слухатиме вашу інтерпретацію і допомагатиме зрозуміти ваші реакції. Так само й після тілесних чи дихальних практик, які не можуть бути основою психотерапевтичної сесії, психотерапевт обов’язково обговорює із клієнтом його відчуття.

Люди, що називають себе психологами з приставкою «енерго», «тета», «зцілення» тощо — це інфоцигани, мета яких — не допомогти вам, а заробити якомога більше грошей, обіцяючи моментальне розв’язання проблем. Базова психологічна освіта є обов’язковою для терапевта-практика, але, на жаль, це не гарантія етичності. Професійний психолог не поєднуватиме псевдонаукові поняття зі своїм фахом.

Як перевірити експертність фахівця

Коли ви шукаєте психотерапевта, може виникати страх: «А що, як ця людина непрофесійна?». Є декілька ознак експертності:

1. Вища освіта. Психотерапевт має вищу психологічну або медичну освіту й обов’язкові курси спеціалізації або ж навчання в одному з методів психотерапії. Запитуйте про дипломи вишів і сертифікати профільних асоціацій.
2. Приналежність до професійних спілок. Такі асоціації мають свої правила, за якими дозволяють здійснювати практику. Етичні комітети спілок розглядають спірні випадки й відстороняють від практики та членства некомпетентних людей.
3. Досвід роботи. Спитайте, скільки років людина працює з клієнтами й орієнтуйтесь на комфортний вам досвід. Для когось важливі десятки років практики, комусь достатньо декількох років.
4. Знання методу й інструментів. Поцікавтесь, у якому методі працює терапевт, дізнайтесь більше про цей метод, обговоріть, як саме ви працюватимете, які інструменти будете використовувати.
5. Дотримання кордонів та етичних правил. Фаховий психотерапевт має виставляти та витримувати кордони з клієнтом. Неприпустимо вести спільний бізнес, підтримувати дружні стосунки, просити про послугу, працювати з родичами та друзями клієнта. Звертайте увагу на спілкування: вас не мають підштовхувати до рішення, засуджувати ваші дії, торкатись вас без згоди на сеансі, висміювати ваші почуття. 
6. Ведення особистих сторінок у соціальних мережах. Коли обираєте фахівця, подивіться на його профілі, якщо вони стосуються роботи. Психотерапевт не має розкривати деталі сесій з іншими клієнтами, критикувати їх, писати про «кейси», засуджувати той чи інший метод терапії, непрофесійно відгукуватись про колег.

Окрім того, психотерапевт не може призначати ліки. Препарати для лікування психічних розладів і захворювань може призначати психіатр після того, як проведе діагностику. Психотерапевт не має права виписувати ліки, він може лише порадити звернутися до психіатра.

Коли ви оцінюєте психотерапевта, вмикайте критичне мислення, щоби зрозуміти, чи підходять вам умови й чи фахова ця людина. Водночас опирайтесь на свої відчуття, адже ви звертатиметесь до цього фахівця регулярно й вам має бути комфортно. Не вмовляйте себе на терапію з людиною, яка не подобається, навіть якщо за всіма ознаками вона здається фаховою. Психотерапевт формує навички за допомогою різних технік у розмові завдяки довірливому й безпечному контакту в особистій взаємодії.

Шкідливі уявлення про психотерапію

Звертатись по допомогу до психологів і психотерапевтів — нормально, так само як звертатись до сімейного лікаря чи стоматолога. Однак досі існують міфи, що заважають людині отримати психологічну підтримку: 

1. Психотерапія — це щось для хворих. Насправді ж психотерапевти допомагають людям у кризах, разом шукають шкідливі моделі поведінки, допомагають зрозуміти себе та свої цілі, налагодити взаємини з людьми.
2. Звернусь до психотерапевта, коли будуть вагомі причини. Єдина причина звернутись — ваше бажання. Психотерапевт може допомогти з будь-яким запитом: чи то прагнення розібратись у стосунках, чи то бажання зрозуміти батьків, чи обрати цілі в житті, чи ж допомогти відчути власну цінність. 
3. Після сесії має одразу стати легше. Психотерапія не може допомогти з першого сеансу, і почуття після сесії — не завжди полегшення. Іноді розмова з фахівцем наштовхує на роздуми, іноді викликає негативні емоції, іноді ви залишаєтесь у власних рефлексіях, а іноді дійсно відчуваєте легкість після розмови. Але результат тривалої терапії проявляється не одразу. 
4. Психотерапія — це дорого. Вартість сесії може залежати від досвіду фахівця чи міста проживання, а іноді вартість може відрізнятися для різних клієнтів в одного й того ж терапевта. Іноді у фахівців є ціновий діапазон, який вони пропонують клієнту, і той оцінює, скільки може платити за сесію. Крім того, є соціальні ініціативи, які допомагають отримати безоплатну психологічну допомогу в кризових ситуаціях.
5. Психотерапевти «затягують» у терапію і вимагають ходити до них все життя. Психотерапія — тривалий процес, але вона теж має закінчуватись. Комусь достатньо декількох місяців, а хтось ходить декілька років. Деякі травматичні події потребують тривалої роботи, однак ви в будь-який момент можете відмовитись від терапії, якщо відчуваєте, що зараз не маєте змоги продовжувати або ваші запити вичерпані. Психотерапевт не має «прив’язувати» до себе, а має навчити знаходити опору й відпустити вас, якщо вам це потрібно. А «затягування» в терапію заборонене етичним кодексом і може бути покаране.
6. Мені не потрібен психотерапевт, я завжди можу поговорити з друзями. Підтримка важлива, однак у розмові з друзями має існувати паритет: ви обоє розповідаєте про свої радощі й проблеми, можете підтримати, а можете й промовчати, водночас зв’язок із близькими дає змогу ображатись на них, сваритись і злитись. Натомість психотерапевт протягом сесії буде слухати й говорити лише з вами й лише про вас, приймати ваші почуття без образ, ставити уточнювальні запитання. Ви зможете висловити свої емоції вільно. Відсутність додаткових зв’язків між терапевтом і клієнтом не дає місця для сварок або докорів. А якщо виникають перенесення (процес перенесення почуттів клієнта до батьків, партнерів або інших людей на свого терапевта), то завдання фахівця — впоратись із цим. 
7. Психотерапію зараз успішно заміняє штучний інтелект. Деякі люди користуються інструментами штучного інтелекту для розв’язання особистих проблем, однак чат — це не людина. Терапевтичні стосунки формуються з живою людиною, яка сприймає ваші емоції і дає відчуття надійності. Свою роль відіграє і голос, і міміка, і паузи в розмові, і спонтанні реакції та думки. Спілкування зі штучним інтелектом — це буквально листування з мільйонами людей водночас, досвіди яких компілюються в чаті, щоб ви отримали щось узагальнене, а не особисте. 
8. Під час війни погано всім, психотерапевт мені все одно не допоможе. Психотерапевт — жива людина, яка теж проживає власні досвіди. Але водночас це фахівець, який проходить навчання і знає, як дати раду емоціям, відвідує супервізора, ходить на власну психотерапію, контролює свій стан і знаходить ресурси, які наповнюють і допомагають впоратись. 

Коли людям важко, вони іноді шукають швидкі рішення, які не потребуватимуть зусиль. Псевдотерапія може дати надію і принести тимчасове полегшення, регресологи й астрологи можуть бути дуже харизматичними та впевненими, обіцяти світле майбутнє, але головна їхня мета — заробіток. Щоби не попастися на обман інфоциган, варто базово розібратись у тому, як працює психотерапія, обирати фахівців з освітою, а також мати бажання допомогти собі й зберегти кошти. Один з частих аргументів псевдофахівців: «Якщо ви не знаєте, як щось працює, це не означає, що воно не працює», однак контраргумент такий: «Якщо в механізмі роботи якоїсь практики неможливо розібратись і підтвердити дослідженнями — ця практика фальшива».

Магічне мислення — це нормальна властивість мозку. Для когось гадання на Таро — веселе проведення часу, хтось дізнається свій гороскоп просто для сміху. Усі ці практики існують, і їх неможливо заборонити або відкинути. Важливо розуміти, коли опора на магію й езотерику стає основною і заміняє реальне життя — й тоді вчасно зупинятись і шукати опору в собі.

FAQ

Використані джерела

• Психологічні особливості формування магічного мислення
• What is magical thinking? What to know
• Prefrontal brain lesions reveal magical ideation arises from enhanced religious experiences
• Magical Thinking
• The Role of Magical Thinking in OCD
• Evidence-Based Psychotherapy: Advantages and Challenges
• Different approaches to psychotherapy
• Перелік методів психотерапії з доведеною ефективністю. Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України 13 грудня 2023 року № 2118.
• Does a Healing Procedure Referring to Theta Rhythms Also Generate Theta Rhythms in the Brain?
• Research review of psychotherapists’ use of metaphors
• “It’s in the Cards”: The Contribution of Illustrated Metaphor Cards to Exploring Values Within Narratives