15 Вересня 2026

Деменція: поняття, перші симптоми та способи підтримки

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Зміст

Що таке деменція
Основні типи деменції
Перші симптоми деменції
Що може спричинити деменцію
Які фактори можуть підвищувати ризик деменції?
Як допомогти людині з деменцією
Як спілкуватися з людиною з деменцією
Коли потрібно звернутися по допомогу
Як підтримати близьких людини з деменцією

Що таке деменція

Деменція — це не конкретне захворювання, а синдром, тобто сукупність симптомів, що виникають внаслідок різних порушень роботи мозку. Її причинами можуть бути хвороба Альцгеймера, проблеми з кровообігом мозку або інші нейродегенеративні зміни.

Щоб розрізняти поняття «симптом», «синдром» та «захворювання», можна ставити собі прості запитання: якщо йдеться про одну окрему ознаку — це симптом; якщо про кілька ознак, що поєднуються разом, — це синдром; а якщо міркуємо про комплексну причину, діагноз і лікування кількох ознак — це вже захворювання.

Саме тому, коли ми говоримо про деменцію, маємо на увазі не одну хворобу, а цілий комплекс проявів, які поступово змінюють роботу мозку: погіршується пам’ять, мислення, мовлення та здатність виконувати щоденні справи. Поведінка при деменції також змінюється: з’являється тривожність, дратівливість, підозрілість або, навпаки, апатія.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, із діагнозом деменція наразі живе майже 57 млн людей у світі, щороку діагностують 10 млн нових випадків. Благодійний фонд «Незабутні», що підтримує людей з деменцією та їхні родини, повідомляє: у 2024 році в Україні офіційно на обліку перебувало 114 000 людей із цим діагнозом. Проте реальна кількість значно більша: 94 % випадків залишаються недіагностованими.

Хоча деменція асоціюється насамперед із людьми похилого віку, вона не є неминучою частиною старіння — це наслідок конкретних змін у мозку, а не природний етап його старіння. Однак ризик розвитку деменції суттєво зростає з віком: найчастіше перші симптоми з’являються після 65 років, а після 80 років ризик зростає ще помітніше. Водночас трапляються і більш ранні форми: так звана деменція з раннім початком, коли перші ознаки виникають до 65 років.

Основні типи деменції

Хоча різні типи деменції можуть мати спільні симптоми, кожен із них має свої характерні прояви, пов’язані з тим, які саме ділянки мозку уражаються. Тому перебіг деменції може суттєво відрізнятися залежно від її типу: в одних випадках на перший план виходять проблеми з пам’яттю, в інших — зміни поведінки, мовлення, уваги або рухової активності.

Хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера й деменція — поняття, які не варто плутати. Адже деменція — це загальний термін для опису групи симптомів, пов’язаних із погіршенням пам’яті, мислення, мовлення та здатності виконувати щоденні справи, водночас хвороба Альцгеймера є конкретним нейродегенеративним захворюванням і найпоширенішою причиною деменції.

В основі хвороби Альцгеймера лежать зміни на рівні тканини мозку: між нейронами накопичуються бета-амілоїдні бляшки, а всередині самих клітин утворюються нейрофібрилярні клубки з тау-білка. Через це нейрони поступово гинуть, а мозок атрофується, передусім у гіпокампі — ділянці, що відповідає за формування нових спогадів. Саме тому першими зазвичай з’являються труднощі з короткочасною пам’яттю: людина забуває недавні події або повторює одні й ті самі запитання, що стосуються недавніх подій. Наприклад, хто приходив, куди сьогодні їдемо або коли будемо йти в лікарню.

З часом, у міру того як ураження поширюється на інші ділянки мозку, до порушень пам’яті додаються проблеми з мовленням (людині складніше добирати слова), орієнтацією в просторі й часі (людина може заблукати в знайомому місці або плутати дні тижня), а також із плануванням і ухваленням рішень. На пізніших стадіях хвороби людина поступово втрачає здатність до самообслуговування — потребує допомоги в побутових справах, гігієні, харчуванні.

Дослідники з Лундського університету у Швеції з’ясували, що аналіз крові на біомаркер P-tau217 може бути одним із найточніших способів виявлення хвороби Альцгеймера. Такий тест може зробити діагностику простішою й доступнішою, адже нинішні методи часто є дорогими та потребують тривалого очікування. P-tau217 — це показник змін у мозку, пов’язаних із хворобою Альцгеймера. Його рівень у крові допомагає лікарям відрізнити цю хворобу від інших причин погіршення пам’яті та мислення. Біомаркер також пов’язаний із накопиченням амілоїду в мозку — процесом, який може починатися задовго до появи виражених симптомів.

Судинна деменція

Розвивається внаслідок порушення кровопостачання головного мозку, зокрема після інсульту або через поступове пошкодження дрібних кровоносних судин мозку. Коли ділянки мозку недостатньо забезпечуються киснем і поживними речовинами, нейрони в цих зонах пошкоджуються або гинуть, що й спричиняє характерні симптоми.

Судинна деменція може розвиватися по-різному. Іноді вона виникає раптово, одразу після інсульту, — тоді погіршення когнітивних функцій помітне з самого початку. В інших випадках вона розвивається поступово, внаслідок серії дрібних інсультів або хронічного ураження дрібних судин мозку, — тоді стан погіршується періодами відносної стабільності, які змінюються різкими погіршеннями.

Для судинної деменції характерними можуть бути уповільнення мислення, труднощі з концентрацією уваги, плануванням і виконанням складних завдань. На відміну від хвороби Альцгеймера, де пам’ять страждає однією з перших, при судинній деменції короткочасна пам’ять на ранніх етапах може залишатися відносно збереженою — натомість більше страждають так звані виконавчі функції: здатність організовувати дії, вирішувати, перемикатися між завданнями. Також часто уповільнюється хода, порушується рівновага та змінюється настрій (зокрема, виникає підвищена дратівливість або апатія).

Деменція з тільцями Леві

В основі цього типу лежить накопичення особливих білкових утворень — тілець Леві — всередині нервових клітин, що порушує їхню роботу й поступово призводить до загибелі нейронів.

Для неї типовими є значні коливання уваги та рівня бадьорості: людина може протягом дня то добре орієнтуватися й спілкуватися, то ставати надзвичайно сонливою, розгубленою або неуважною, причому такі коливання можуть відбуватися навіть протягом кількох годин. Однією з характерних ознак також є зорові галюцинації, які неодноразово повторюються: людина може бачити людей, тварин чи предмети, яких насправді немає; часто не сприймає це критично і ставиться спокійно.

Крім того, можуть виникати рухові порушення, подібні до тих, що спостерігаються при хворобі Паркінсона: уповільненість рухів, скутість тіла, тремтіння, зміна ходи та порушення рівноваги, що підвищує ризик падінь. У деяких людей також виникають порушення сну — зокрема, стан, коли людина фізично розігрує свої сновидіння уві сні (рухається, розмовляє, навіть б’ється), а також інші зміни в роботі нервової системи, як-от коливання артеріального тиску, порушення терморегуляції чи роботи сечового міхура.

Лобно-скронева деменція

Переважно пов’язана з ураженням лобових і скроневих ділянок мозку. Лобові частки відповідають за контроль поведінки, планування та соціальну взаємодію, а скроневі — за мовлення та розуміння значення слів. Саме тому на ранніх етапах захворювання проблеми з пам’яттю можуть бути не настільки вираженими, як при хворобі Альцгеймера.

Натомість найперше змінюється поведінка, особистість та характер соціальної взаємодії. Людина може стати незвично імпульсивною, байдужою до почуттів інших, порушувати загальноприйняті соціальні норми або демонструвати повторювану, стереотипну поведінку — наприклад, постійно повторювати одні й ті самі фрази чи дії. Часто змінюються харчові звички: з’являється потяг до солодкого або переїдання. Оточення нерідко помічає ці зміни особистості значно раніше, ніж проблеми з пам’яттю, і може сприймати їх спершу як психологічні чи психіатричні, а не неврологічні.

Змішана деменція

Окрім описаних вище типів, деменція не завжди має одну чітку причину й відповідно — спосіб протікання. Трапляється також змішана деменція, за якої одночасно присутні ознаки кількох патологічних процесів. Найчастіше йдеться про поєднання змін, характерних для хвороби Альцгеймера, та пошкодження мозку через судинні порушення.

Перші симптоми деменції

Симптоми деменції розвиваються поступово — залежно від її причини, супутніх захворювань і стану розумових функцій до початку хвороби. Найчастіше спостерігаються проблеми із запам’ятовуванням нової інформації, орієнтацією в часі та просторі, концентрацією уваги, мисленням і здатністю планувати свої дії. З часом можуть змінюватися настрій, характер і поведінка. Людина може ставати більш дратівливою, тривожною, апатичною, недовірливою або втрачати інтерес до занять, які раніше приносили їй задоволення.

Умовно перебіг деменції ділять на три стадії. На ранній стадії перші ознаки деменції часто залишаються малопомітними: з’являється забудькуватість, людина втрачає відчуття часу, може губитися навіть у добре знайомих місцях. На другій — ознаки стають помітнішими: людина забуває недавні події та імена людей, почувається розгубленою навіть удома, дедалі гірше спілкується, потребує допомоги в самообслуговуванні. З’являються й зміни поведінки, наприклад, блукання. Пізня стадія характеризується майже повною залежністю від інших людей і значним зниженням активності. Порушення пам’яті стають серйозними, а фізичні прояви — більш вираженими: людина не орієнтується в часі та просторі, не впізнає родичів і друзів, потребує постійної допомоги в догляді за собою, їй важко ходити.

Часто перші ознаки деменції пояснюють втомою чи віком: наприклад, людині може знадобитися більше часу, щоб пригадати ім’я, але зрештою вона його згадує. При деменції ж подібні труднощі помітно заважають життю.

Що може спричинити деменцію

В основі деменції — поступова загибель нервових клітин і порушення зв’язків між ними, що призводить до поступового зниження когнітивних функцій. Найпоширеніша причина — хвороба Альцгеймера: у тканинах мозку накопичуються патологічні білки, які поступово руйнують нейрони.

Друге місце за поширеністю симптомів, які спричиняють деменцію, посідають порушення роботи судин. Сюди належать інсульти — гострі порушення мозкового кровообігу, здатні спричинити загибель значних ділянок мозкової тканини, — а також хронічна недостатність кровопостачання мозку, яка виникає через атеросклероз, артеріальну гіпертензію чи цукровий діабет і повільно пошкоджує нервові клітини. Також деменцію можуть спричиняти черепно-мозкові травми, особливо повторні, адже вони теж можуть пошкоджувати тканину мозку.

Не менш важливими є і спадкові фактори, зокрема генетичні мутації.

Які фактори можуть підвищувати ризик деменції?

Найзначніший фактор ризику — вік, хоча деменція може розвиватися й у молодших людей. Звіт Комісії Lancet із профілактики, втручання та догляду за деменцією називає куріння, депресивні симптоми й соціальну ізоляцію серед провідних факторів ризику. Окремі дослідження також підтверджують зв’язок між серцево-судинними захворюваннями — гіпертонією, діабетом, ожирінням — і підвищеним ризиком розвитку деменції.

За оцінками дослідників ВООЗ, до 45 % випадків розвитку деменції пов’язані з факторами, які можна успішно профілактувати, та на які можна впливати через зміну способу життя:

підвищений артеріальний тиск і високий рівень цукру в крові;
надмірна вага й ожиріння;
малорухливий спосіб життя;
куріння та зловживання алкоголем;
депресія, порушення сну, втрата зору чи слуху без корекції;
соціальна ізоляція.

Окрім контролю тиску, діабету, фізичної активності, харчування та відмови від куріння, рекомендації охоплюють підтримку здорового слуху, когнітивну та соціальну активність. Серед факторів ризику також згадуються черепно-мозкові травми та недостатній рівень освіти.

Тому науковці вважають, що значну частину випадків діагностування деменції можна відтермінувати або й запобігти їм, якщо контролювати фактори ризику протягом життя. Знизити ризик розвитку деменції допомагає здорове харчування, фізична активність, підтримка соціальних зв’язків і своєчасне лікування хронічних захворювань. Серед оновлених рекомендацій є використання слухових апаратів людям із порушенням слуху. Це важливо не лише для підтримки якості життя та спілкування: порушення слуху пов’язане з підвищеним ризиком когнітивного погіршення та деменції. Своєчасна корекція втрати слуху може допомогти підтримувати соціальну активність і когнітивне функціонування.

Водночас, якщо деменція вже розвинулася, її перебіг і прогноз можуть суттєво відрізнятися залежно від типу захворювання, віку людини, стадії деменції та загального стану здоров’я. Важливу роль також відіграють супутні захворювання, рівень догляду та своєчасність медичної допомоги. У деяких людей деменція прогресує повільно протягом багатьох років, тоді як в інших погіршення стану може відбуватися швидше. Тому спрогнозувати точну тривалість життя при деменції неможливо.

Як допомогти людині з деменцією

Рідним буває складно зрозуміти, чому людина забуває імена, події чи нещодавні розмови. Питання про те, як доглядати за людиною з деменцією, насправді часто стосується того, як зберегти відчуття гідності й безпеки людини. Варто пам’ятати: перед вами не лише людина з деменцією, а особистість зі своєю історією, характером, звичками, почуттями та потребами.

Ось кілька принципів, які можуть полегшити повсякденне життя людини з деменцією.

Пам’ятайте про себе. Догляд за людиною з деменцією буває фізично й емоційно виснажливим. Намагайтесь просити про допомогу та приймати її, спробуйте знаходити час для відпочинку чи власних хобі, а в разі потреби — звертатися по психологічну, психотерапевтичну або ж психіатричну підтримку.

Створюйте стабільне й передбачуване середовище. Чіткий розпорядок дня — звичний час прийому їжі, сну, прогулянок та інших занять — допомагає зменшити тривогу. Бажано, щоб знайомі речі — одяг, посуд, засоби гігієни, ключі — лежали на своїх постійних місцях. Великі годинники, календарі та прості підписи допомагають орієнтуватися в часі й просторі.

Спрощуйте повсякденні завдання та зводьте їх до зрозумілих завань. Замість «збирайся на прогулянку» краще сказати по черзі: «Одягни, будь ласка, куртку», «Тепер взуйся».

Підтримуйте самостійність. Не варто поспішати чи одразу робити щось замість людини, якщо вона ще здатна впоратися сама. Навіть якщо людина виконує завдання повільніше або не зовсім так, як раніше, важливо дозволяти їй самій робити повсякденні справи: складати одяг, накривати на стіл, поливати квіти тощо.

Не сперечайтеся щодо спогадів чи переконань. Іноді людина з деменцією переконана, що їй треба йти додому, хоча вона вже вдома. Спроба довести протилежне лише посилить тривогу. У таких ситуаціях краще спочатку заспокоїти людину, вислухати її та зрозуміти, що саме її турбує, а вже потім м’яко перемкнути її увагу на щось інше — прогулянку, знайому справу чи приємний спогад.

Дбайте про безпеку. У помешканні варто прибрати або надійно зберігати небезпечні предмети, ліки, побутову хімію. Особливу увагу приділіть освітленню, килимам, сходам і ванній кімнаті: падіння можуть мати серйозні наслідки.

Підтримуйте фізичне здоров’я. Регулярний сон, достатнє споживання рідини, збалансоване харчування та посильна фізична активність допомагають підтримувати загальний стан. Корисні й когнітивні заняття: головоломки, читання, ігри на пам’ять, а також соціальна активність — спілкування, спільні заняття з родиною чи в групах підтримки.

Підтримуйте емоційний стан і соціальні контакти. Деменція не означає, що людині більше не потрібні спілкування, увага й приємні заняття. Можна разом слухати улюблену музику, дивитися фотографії, гуляти, читати, займатися творчістю чи просто спілкуватися з близькими.

Організуйте медичний супровід. Регулярне спостереження за станом здоров’я допомагає вчасно помічати зміни та коригувати догляд. Варто повідомляти лікаря про нові симптоми, різкі зміни поведінки, проблеми зі сном, харчуванням або пересуванням.

Як спілкуватися з людиною з деменцією

Розмовляти з людиною з деменцією варто турботливо й терпляче. Говоріть просто, повільно й короткими реченнями — кожне з них має передавати лише одну думку, щоб не перевантажувати людину інформацією. Уникайте складних запитань. Підходьте спереду, встановлюючи зоровий контакт: раптова поява ззаду чи збоку може налякати. На початку розмови варто називати людину на ім’я.

Там, де це можливо, ставте закриті запитання з обмеженим вибором: наприклад, «Хочеш чаю чи кави?» замість відкритого «Що хочеш пити?». Так людині легше буде ухвалити рішення самостійно.

Орієнтуйтеся радше на емоційний тон розмови, ніж на фактичну точність: якщо людина засмучена через ситуацію, якої насправді не було, — наприклад, шукає давно померлого родича — часто краще її заспокоїти й співчутливо відповісти, ніж наполягати на реальному стані речей. Важливу роль відіграють і невербальні сигнали: усмішка, легкий дотик до руки, спокійний тон голосу нерідко сприймаються краще за слова.

Важливих розмов у гучних місцях краще уникати — зайвий шум ускладнює сприйняття слів. Якщо щось потрібно повторити, робіть це спокійно, без роздратування.

Коли потрібно звернутися по допомогу

Можна пояснити зміни в пам’яті чи інші симптоми деменції віком, з думкою, що «це стара людина». Однак, якщо ваша рідна людина стала частіше забувати звичні речі, варто звернути увагу на її стан і в разі потреби проконсультуватися з сімейним лікарем.

Звертатися по допомогу краще вже за перших підозрілих ознак, адже рання діагностика дає змогу вчасно почати підтримувальну терапію та сповільнити прогресування хвороби. Приводом для звернення до лікаря є:

різка й помітна зміна поведінки чи мовлення;
дезорієнтація, через яку людина губиться навіть у знайомих місцях;
провали в короткочасній пам’яті — людина не пам’ятає, чи вимкнула плиту, чи прийняла ліки;
плутанина під час приготування їжі, оплати рахунків, користуванні побутовою технікою;
дії, небезпечні для життя, — залишена ввімкненою плита, загублені ключі чи документи, вихід з дому без мети.

До кого можна звертатися, якщо ваша близька людина має симптоми деменції:

сімейний лікар або невролог — для первинного обстеження і скерування до психіатра;
психіатр або невролог — для встановлення діагнозу та підбору лікування;
психолог або психотерапевт — для розмовної підтримки як самої людини з деменцією, так і її родини.

Практичну безкоштовну допомогу й інформаційну підтримку людям із деменцією та їхнім родинам в Україні надає благодійний фонд «Незабутні». Фонд безплатно консультує з юридичних і психологічних питань, організовує групи підтримки для доглядальників, забезпечує безплатними ліками людей із підтвердженим діагнозом. Також ви завжди можете звернутися на Всеукраїнську гарячу лінію з питань деменції «Незабутні» за номером 0 800 30 88 30.

Як підтримати близьких людини з деменцією

Деменція — випробування не лише для самої людини, а й для всієї родини. Ті, хто доглядає за близькими з таким діагнозом, витрачають на це в середньому 5 годин щодня. Фізичне, емоційне та фінансове навантаження може спричиняти значний стрес, тому родинам і доглядальникам потрібна підтримка з боку системи охорони здоров’я і соціального забезпечення, а також — фінансова й правова допомоги.

Як можна підтримати рідних людини з деменцією?

пропонуйте посильну практичну допомогу: походи в магазин, готування їжі, прибирання, поїздка на прийом до лікаря. Навіть кілька годин перепочинку чи можливість подбати про себе багато важать для доглядальника;
заохочуйте їх звертатися по професійну підтримку — до лікарів, психологів, груп взаємодопомоги;
стежте за станом самого доглядальника: постійна втома, дратівливість, порушення сну, відчуття безнадії — ознаки вигорання, які сигналізують, що людині теж потрібна допомога;
допомагайте з юридичними питаннями: своєчасне оформлення довіреності, опіки чи доступу до пільг знімає частину стресу в майбутньому.

Фонд «Незабутні» проводить групи підтримки та різноманітні заходи для людей, які доглядають за близькими з деменцією. На цих подіях можна поспілкуватися з іншими доглядальниками, обмінятися досвідом і отримати необхідну підтримку.

FAQ

Деменція — це нормальна частина старіння?

Ні. Деменція не є неминучим наслідком старіння, хоча ризик її розвитку справді зростає з віком. Більшість людей похилого віку деменції не має, а окремі втрати пам’яті чи уваги, пов’язані виключно з віком, не заважають повсякденному життю так, як при деменції.

Які вправи корисні для людей з деменцією?

Регулярна, але помірна активність може позитивно впливати на самопочуття та емоційний стан людини з деменцією. Це можуть бути прогулянки, нескладні фізичні вправи, а також заняття для покращення координації та рівноваги. Важливу роль відіграють і розумові активності — читання, розв’язування головоломок, ігри для тренування пам’яті. Не менш корисним є спілкування з близькими, участь у спільних заходах і групах підтримки. Рівень і вид навантаження варто підбирати індивідуально та, якщо є змога, погоджувати з лікарем, щоб враховувати стан здоров’я і фізичні можливості людини.

Що не можна їсти при деменції?

Універсального списку заборон немає, але варто обмежити продукти з високим вмістом цукру, трансжирів і надлишку солі, а також не зловживати алкоголем. Раціон, наближений до середземноморського, — овочі, риба, цілозернові продукти — вважається найбільш сприятливим для здоров’я мозку. Утім, харчування краще обговорювати з лікарем індивідуально.

Чи можна вилікувати деменцію?

Більшість форм деменції наразі вилікувати повністю неможливо, оскільки вони пов’язані з незворотними змінами в мозку. Проте своєчасна діагностика, медикаментозна підтримка та правильний догляд можуть суттєво сповільнити прогресування симптомів і покращити якість життя як самої людини з деменцією, так і її родини.

Використані джерела

Автор

Дар'я Свистуха

У минулому — журналістка диджитал-відділу «Суспільного Миколаїв», редакторка коротких форматів у виданні «Медіамейкер», авторка текстів для DIVOCHE.MEDIA. Зараз — репортерка The Ukrainians Media.

Переглянути усі статті

поділитися в соцмережах

facebook

twitter

коп. посил.