Зміст
- Що таке пасивна агресія
- Як розпізнати пасивно-агресивну поведінку
- Чому люди проявляють пасивну агресію
- Чому пасивна агресія стала нормою й ми не завжди її помічаємо
- Вплив пасивної агресії на психіку людини та взаємини з іншими
- Як відстоювати особисті кордони й захищати себе від пасивної агресії
Що таке пасивна агресія
Натяки, мовчання, звинувачення, ігнорування, сарказм і безліч інших проявів, з якими ми стикаємось повсякчас, — усе це можуть бути прояви пасивної агресії. І хоч ця агресія, на відміну від прямої, буває непомітною, вона також пов’язана з гнівом.
Гнів — це реакція на подію, яка нас розізлила, роздратувала або обурила. Агресія — поведінка, яка може виникати внаслідок гніву. Вдарити людину, вилаятись або ж просто сказати про свою злість словами — це приклади прямої агресії. А пасивна агресія — це слова, дії або мовчання, які людина використовує, коли не може висловити свій гнів. Це непряма агресія, яка може допомагати проявляти невдоволення у безпечний спосіб.
Іноді буває складно говорити про роздратування або розчарування. Ми можемо мовчки погоджуватись зі змінами в роботі, що насправді нам не подобаються, або казати: «Мені все підходить». Можемо намагатись уникнути конфлікту з близькими, «граючи в мовчанку» й дотримуючись позиції «саме вляжеться». Однак така поведінка може впливати на стан людини, яка її проявляє, і руйнувати взаємини.
Пасивна агресія — це не ознака розладу. Донедавна в довіднику DSM-4 існувало визначення розладу особистості, пов’язаного з пасивною агресією, однак з нової версії DSM-5 цей розлад прибрали через недостатність підтверджень.
Як розпізнати пасивно-агресивну поведінку
Людина, що проявляє пасивну агресію, може сама цього не помічати. Однак варто навчитись розпізнавати пасивно-агресивну поведінку:
- Якщо бачите розбіжність між словами й діями людини, якщо сказані вам «компліменти» засмучують, ви відчуваєте розгубленість після взаємодії з людиною, можливо, вона поводиться пасивно-агресивно.
- Якщо помічаєте, що ваші слова та дії змушують інших захищатися або засмучують їх, можливо, пасивно-агресивно поводитесь ви.
Приклади пасивної агресії:
- Забування про зустрічі й ігнорування. Люди можуть уникати взаємодії, замість того, щоби прямо припинити спілкування. Наприклад, не відповідати на дзвінки, обмежувати теми розмови, відповідати короткими фразами. Іноді це зайнятість, а іноді — ознаки пасивної поведінки.
- Прокрастинація. Прокрастинуючи, ми відкладаємо завдання, які не хочемо робити, або зустрічі з тими, з ким не хочемо бачитись.
- «Агресивна доброта». До прикладу, людина може дарувати подарунок, наголошуючи, що вона на свій день народження нічого не отримала, або супроводжувати свою допомогу словами: «Лише я можу це зробити/ Що б ви без мене робили».
- Сарказм. Жорстокі жарти замість прямого спілкування іноді слугують захистом для людини, що не готова до щирого висловлення почуттів, і допомагають висловити злість.
- Зачіпання неприємних тем. Це може бути «ненавмисно» порушена складна тема, обговорення зовнішності, слабких сторін чи особистого життя людини.
- Удавана некомпетентність. У такому разі людина може вдавати, що не вміє чогось робити, щоб її більше не просили про допомогу, або «забувати» про завдання.
- Примхлива поведінка. Людина може демонстративно повторювати, що все гаразд, але водночас гримати дверима й гучно переміщувати предмети, невербально демонструючи, що вона засмучена, роздратована чи ображена.
- Применшення заслуг інших тоді, коли доречно порадіти. У такій ситуації людина ставить співрозмовника в незручне становище, де він нібито змушений виправдовуватись за своє щастя.
- Зневажливе спілкування. Іноді люди вдаються до надміру детальних пояснень там, де це недоречно, натякають на некомпетентність колег, можуть використовувати занадто неформальні звертання.
- Гостинг. Цей тип поведінки зазвичай використовують після невдалих перших побачень: люди можуть зникати й не відповідати на повідомлення, замість того, щоби сказати, що саме їм не сподобалось. Гостити також можуть близькі друзі: щезати зі зв’язку після незначної сварки. Відсутність комунікації після співбесід або обіцянок партнерства теж можна вважати гостингом.
- Натяки у соцмережах (вагбукінг). Іноді людина може опублікувати допис, У якому «зрозуміло про кого йдеться», однак всі персонажі завуальовані. Це також прояв пасивної агресії.
Однак варто пам’ятати: перераховані приклади не завжди означають, що людина поводиться пасивно-агресивно, і можуть бути частиною інших станів.
Чому люди проявляють пасивну агресію
Люди можуть стикатись з амбівалентністю почуттів щодо інших — одночасною любов’ю і неприязню, прихильністю і ворожістю. Через цю амбівалентність люди можуть використовувати пасивну агресію, іноді навіть тоді, коли можлива більш адаптивна поведінка.
Причини пасивної агресії у дорослих:
- Страх бути покинутими через ранній життєвий досвід. Можливо, батьки або опікуни не дозволяли дитині говорити про свої потреби чи вподобання та не зважали на особисті кордони. За чесність дитину могли принижувати. Таке виховання може призвести до сталої думки: «Якщо я буду чесною, мене не любитимуть». Водночас батьки також могли спілкуватись пасивно-агресивно. Спостерігаючи таке спілкування в дитинстві, доросла людина може несвідомо і тривало використовувати пасивну агресію.
- Складнощі з емоційною регуляцією. У деяких ситуаціях людина послуговується пасивною агресією, коли не вміє справлятись із емоціями. Це може бути також одним із проявів тривожного розладу. Також пасивно-агресивна поведінка поширена у людей з межовим розладом особистості та нарцисичним розладом.
- Ситуативні причини. Іноді людина використовує пасивну агресію час від часу, коли відчуває, що конфронтація може бути шкідливою. До прикладу, у спілкуванні з керівником, що поводиться грубо під час робочої зустрічі, або зі старшими родичами, яких бачить нечасто.
- Страх конфлікту. Деяким людям може бути неприємно конфліктувати з близькими, страшно проявляти свої почуття та висловлювати думки прямо.
- Стан надмірного стресу. Людина, що постійно перебуває в стресі, погано спить, щодня переживає різні життєві виклики, може поводитись пасивно-агресивно, тому що не має сил на свідому та конструктивну розмову.
Чому пасивна агресія стала нормою й ми не завжди її помічаємо
Якщо гнів виникає автоматично, то агресію — активну чи пасивну — ми можемо контролювати. Одного разу посварившись із близькою людиною або ж висловивши своє невдоволення керівнику, ми могли стикнутись із наслідками. Можливо, друг образився на наші слова, або керівник пригрозив звільненням. Як наслідок — наступного разу нам може бути страшно сваритись, і ми можемо відреагувати пасивно-агресивно.
Якщо ваш керівник поводиться грубо, ви не завжди можете прямо висловити своє незадоволення. За таких умов захисною реакцією може бути відкладання завдань, ігнорування дзвінків і повідомлень. Так непряма агресія заміняє прямий конфлікт, і ви можете відчути полегшення.
Ми маємо поводитись ввічливо й не встрягати у бійки, адже існують закони, етикет і соціальні норми. Однак не всі люди нам подобаються, і не з усіма ми можемо знайти спільну мову. Не запросити когось на день народження, просто «забувши» про людину, може бути набагато простіше, ніж сказати: «Я не хочу тебе бачити». Якби всі вміли говорити прямо, реагувати на відмови спокійно, висловлювати гнів без стигматизації й проговорювати образи, то світ був би інакшим: конфлікти б у ньому розв’язувалися легко й просто. Але людська психіка — складний механізм, тож пасивна агресія буває зручним інструментом. Це не завжди навмисна тактика, а іноді — захисна реакція, якою ми користуємось, щоб уникнути протистояння.
Вплив пасивної агресії на психіку людини та взаємини з іншими
Пасивна агресія — це все ще агресія. Дослідження 2018 року показало, що емоційна агресія, з якою стикалися психіатричні медсестри на робочому місці, навіть у пасивному прояві, шкодила їхній психіці. Медсестри відчували недовіру та підозри, що впливали на їхню самооцінку та якість роботи.
Комунікація, в якій є непряма агресія, може впливати на загальний стан людини. Маніпуляція у спілкуванні, постійне відчуття провини й інші фактори, якими супроводжується пасивна агресія у відносинах, можуть також призводити до їхнього погіршення.
Що відчуває людина, до якої застосовують пасивну агресію:
- Збентеження. Ви можете відчувати себе розгубленими, адже не одразу зрозуміло, чи вас насправді образили, чи ви перебільшуєте. Двозначність ситуації може змусити сумніватись у собі.
- Роздратування. Почуття роздратування накопичується, викликає безпорадність, ви почуваєтесь так, ніби застрягли у ситуації, яку неможливо розв’язати.
- Сумніви в собі. Ви можете ставити запитання до себе, свого сприйняття ситуації й реакцій. З часом це може зменшувати вашу впевненість, змушувати вагатися та не довіряти власним висновкам.
- Злість. Маніпулятивна поведінка, що властива пасивній агресії, може злити, викликати стрес, змушувати відповідати агресією на агресію.
- Почуття провини. Пасивно-агресивні підходи до спілкування змушують інших почувати себе відповідальними за незадоволення агресора. Це може тиснути на вас, створюючи відчуття, що ви не впорались із відповідальністю, якої насправді не існує.
- Напруження. Коли конфлікти не розв’язуються, це може створювати відчуття дискомфорту у стосунках, напруга може відчуватись як на фізичному, так і на емоційному рівнях.
- Емоційне виснаження. Коли ви постійно стикаєтесь із пасивною агресією, це може бути психічно й емоційно виснажливо. Необхідність «читати між рядків» або постійно чекати на напад, втомлює.
- Ізоляція. Якщо пасивно-агресивно поводяться всі або більшість людей у колективі, ви можете почувати себе відокремлено, особливо якщо інші люди не помічають або не визнають, що це проблема.
Як відстоювати особисті кордони й захищати себе від пасивної агресії
Щоб відреагувати на пасивну агресію, спершу оцініть ситуацію. Ви можете не відповідати одразу. Скажіть собі: «Можливо, це пасивна агресія», — так, ніби фіксуєте реальність. Оцініть, чи відбувається це наодинці, чи в колективі, подумайте, що зараз відчуває людина: можливо, вона втомлена, злиться, налякана.
Якщо пасивна агресія повторюється, спробуйте відшукати закономірності в поведінці. Якщо людина часто робить знецінювальні компліменти, це може свідчити про невпевненість або бажання конкурувати. Якщо зволікає із робочими завданнями, можливо, вона не може впоратись, або робота їй не цікава. Якщо сарказм посилюється після критики, ймовірно, людина боїться негативного фідбеку. Намагайтесь реагувати з емпатією, подумайте, який вигляд має ця комунікація з погляду іншої людини, що може бути наляканою, заскоченою, виснаженою. Коли ви врахуєте можливі першопричини, то зможете спробувати розв’язати проблему, а не вступати в конфронтацію.
Як відреагувати на пасивну агресію:
- Зробіть паузу, щоби зібратись із думками.
- Будьте емпатійними та спробуйте стати на бік людини.
- Вийдіть із розмови, скажіть, що вам потрібно взяти перерву, якщо напруга зростає.
- Поділіться з людиною своїми відчуттями після комунікації з нею, скажіть, що вас зачепило. Можна сказати: «Не знаю, чи хотіла б ти, щоб я образилась, але це прозвучало саме так». Так ви запрошуєте до чіткості у спілкуванні. Звісно, є ризик, що людина закриється і не буде говорити прямо, але прямота і спокій з вашого боку допоможуть їй краще усвідомити, що вона робить.
- Якщо ви відчуваєте, що співрозмовник емоційно незрілий і ви не можете продовжувати спілкування, виходьте з діалогу.
Іноді доводиться встановлювати ще чіткіші межі, особливо якщо людина не йде на діалог. У такому разі, якщо це колега, ви можете зафіксувати правила спілкування письмово і відсторонитись емоційно. Мінімізуйте контакти з тими, хто вас засмучує або дратує, якщо це можливо. Якщо ж пасивно-агресивна поведінка проявляється у вас, вчіться зупинятися й питати себе: «Що я зараз відчуваю і чому я боюсь сказати про це прямо?». Будьте добрими до себе. Іноді, щоб відчути, що ваші дії коректні, а почуття справжні, варто звернутись до фахівця з психічного здоров’я. Окрім того, варто працювати над самоцінністю — не оцінювати себе, а цінувати й будувати опори, які допомагатимуть триматися.
Часом пасивна агресія — це патерн, з яким треба попрацювати й викорінити, але іноді — це тимчасова міра, що підсвічує нашу виснаженість, страх і втому або навіть травми. Пасивна агресія — це не патологія і не катастрофа, однак важливо ставитись із повагою до себе й інших, щоб обирати більш спокійне та виважене висловлення емоцій.
Використані джерела
- Passive-Aggressive Behavior
- 15 Signs Of Passive-Aggressive Behavior With Examples
- 7 examples of passive-aggressive behavior
- How to Recognize Passive-Aggressive Behavior. And how to respond…
- Passive-Aggression
- Psychiatric nurses’ experience of aggression amongst colleagues
- The Construct Validity of Passive-Aggressive Personality Disorder
- The link between narcissism and aggression: A meta-analytic review
- The Relational Context of Aggression in Borderline Personality Disorder: Using Adult Attachment Style to Predict Forms of Hostility
- How To Deal With Passive-Aggressive Behavior
- Indirect aggression, anxiety, and empathy: Disaggregating between and within person longitudinal associations during childhood and adolescence
