Найважливіше про психічне здоров'я
Шукаю допомогу

Не діагнозом єдиним або що означає біопсихосоціальна модель допомоги для українців?

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Останні роки медична допомога людям з психічними захворюваннями змінювалась завдяки впровадженню біопсихосоціальної моделі (далі – БПС модель).

Цей підхід визначає людину як цілісний організм, у якому біологічні, психологічні та соціальні чинники перебувають у постійному взаємозв’язку. Відповідно до цього уявлення про здоров’я людини, причини захворювань та надання їй допомоги залежить від особливостей та стану кожного з перелічених чинників.

біопсихосоціальна модель допомоги для українців

Науковці Дж. Енгель та Дж. Романо розробили БПС модель на противагу біомедичній моделі, у якому оцінка здоров’я людини зводилася лише до фізіологічних характеристик (генетики, анатомії, біохімії). За цією моделлю у XIX столітті проблеми психічного здоров’я трактувалися як захворювання мозку. Відтак лікували людей, використовуючи біохімічні маркери чи застосовуючи фізичне втручання.

У своїх спогадах Дж. Енгель згадував біомедичні установи «холодними та безликими», а лікарів характеризував «зацикленеми на процедурах та нечуттєвими до особистих проблем пацієнтів та їхніх родичів».

Майже 100 років фахівці продовжували пояснювати хворобу пацієнта через соматичні параметри, не беручи до уваги психосоціальні аспекти. Однак розвиток медицини, психіатрії та суміжних галузей змінили розуміння поняття психічного здоров’я та психічних захворювань.

З часом біопсихосоціальна модель почала вимагати мультидисциплінарного та індивідуального підходу до надання послуг у сфері психічного здоров’я. Впровадження БПС моделі у систему охорони здоров’я країни можливе за умови спільної роботи різних фахівців – психологів, психіатрів, психотерапевтів, медсестер та медбратів, сімейних лікарів, соціальних працівників, користувачів послуг, пацієнтів та їхніх родин. Звичайно, цей процес не відбувається одномоментно. Він вимагає багато часу та фінансових ресурсів. Проте, як наслідок, фахівці можуть надавати більш якісні послуги, а пацієнти отримувати кращий результат.

Крім того, біопсихосоціальна модель є однією із керівних принципів взаємодії з людьми з непрацездатністю, обмеженням життєдіяльності чи інвалідністю і лежить в основі Конвенції про права осіб з інвалідністю ООН (далі – КПОІ).

Конвенція змінює саме розуміння «інвалідності» та ставить під сумнів існування інституту, який досі функціонує в Україні. Адже йдеться про природну, невід’ємну та невідчужувану можливість визнання цінності кожної людини як біопсихосоціальної істоти з боку інших людей, організацій чи держави. Мета Конвенції – захистити гідність та права людей з інвалідністю, а також створити простір для їхньої реалізації.

Україна підписала та ратифікувала КПОІ у 2008 році, проте законодавча адаптація та впровадження БПС моделі триває досі.


1.  “The Biopsychosocial Model Approach” (PDF). Rochester University. Rochester University. Retrieved 18 April 2019. https://www.urmc.rochester.edu/medialibraries/urmcmedia/

education/md/documents/biopsychosocial-model-approach.pdf;

2. Engel GL. The need for a new medical model: A challenge for biomedicine. Science 1977; 196:129-36.  https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/847460/;

3. Deacon BJ. The biomedical model of mental disorder: A critical analysis of its validity, utility, and effects on psychotherapy research. Clin Psychol Rev 2013; 33:846-61;

4. Engel GL. The need for a new medical model: A challenge for biomedicine. Science 1977; 196:129-36.  https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/847460/;

5. Gatchel RJ, Oordt MS. Clinical health psychology and primary care: Practical advice and clinical guidance for successful collaboration. Washington DC: American Psychological Association, 2012;

6. Truglio J, Graziano M, Vedanthan R, Hahn S, Rios C, Hendel – Paterson B, et al. Global Health and Primary care; Increasing Burden of Chronic Diseases and Need for Integrated Training. Mt Sinai J Med 2012; 79:464-74;

7. Lane RD. Is it possible to bridge the Biopsychosocial and Biomedical models? Biopsychosoc Med 2014; 8:3.