Найважливіше про психічне здоров'я
Шукаю допомогу

“Мої нерви наче витончилися: я довго відходжу від кожного стресу”, — особиста історія про депресію

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Настя Мельниченко поділилася відвертою історією про життя з депресією та процес одужання. Настя є мамою двох дітей та керівницею громадської організації «Студена», що реалізовує проєкти у сфері захисту прав людини. Нещодавно жінка опанувала нову професію веб-дизайнерки. Настя любить перевтілювати речі: облагороджувати простір, який був руїною, вирощувати квіти та дерева. Із цього матеріалу ви дізнаєтеся, як Насті вдається справлятися з викликами, пов’язаними із психічним здоров’ям.

Коли і як ви зрозуміли, що маєте складнощі з психічним здоров’ям?

Два роки тому я помітила, що взагалі перестала відпочивати. Була дуже нервова, зривалася, зациклювалася на певних думках. Ці думки брали наді мною гору. Наприклад, мені здавалося, що якась людина робить щось погане щодо моєї організації. Мене це виводило з рівноваги на день, я билася в істериці, ридала, не могла більше ні про що думати, крім як про цю людину та її дії.

Виявила, що, хоч і не припиняю працювати, але не можу робити це як слід. Я починала плакати перед кожною найпростішою робочою дією, наприклад, перед відправкою листа. Весь час думала, що я невдаха, що краще мені померти. А ще все, чим я займалася і горіла, втратило сенс. Я не могла знайти орієнтири в житті. 

І нарешті рік тому я звернулася до психотерапевтки, яка в терміновому порядку відправила мене до психіатра з підозрою на важку ажитовану депресію. До речі, генералізований тривожний розлад мені діагностували давно і направляли до психіатра, але тоді я не пішла. Я не знала, що депресія може бути ТАКА.

Чи була причиною депресії якась важка/переломна подія?

Так, була ціла низка таких подій. Виявилося, що мене зрадила кохана людина. Я дуже тяжко це переживала. Мій тато перехворів на рак і помер. Мені самотужки потрібно було займатися оформленням спадщини і ремонтом квартири. Виникли проблеми на роботі, знову ж таки пов’язані з фінансуванням проєктів. Я дуже переймалася через репутаційні ризики для організації.

Паралельно з тим мою дитину вчергове хотіли виключити зі школи (у дитини – розлад дефіциту уваги та гіперактивності з опозиційно-викличною поведінкою). Батьки його однокласників влаштували мені “цькування”. Тато дитини, замість підтримати нас, не приходив на спільні сеанси із психологом, що ускладнювало поведінкову корекцію дитини. Ух, це були дуже важкі два роки.

Чи зверталися ви по фахову допомогу?

Так. До психотерапевтки і психіатра.

Що вас підштовхнуло звернутися за допомогою до фахівця?

Я весь час думала про смерть і не могла працювати.

Чи вдавалися до медикаментозного лікування?

Так, я вже 13 місяців лікуюся антидепресантами.

Яким було ваше життя до депресії і як воно змінилося через неї?

Я завжди легко відновлювалася. Що б не трапилося: встала й пішла. Зараз же мої нерви наче витончилися: я довго відходжу від кожного стресу. Наприклад, захищала нещодавно дипломну роботу. Ця подія вибила мене з колії на три дні, хоч захистилася я на відмінно. Ще я помітила відчутне зниження когнітивних здібностей, погіршення пам’яті та збільшення дратівливості. 

Пригадайте, будь ласка, найважчу ситуацію, пов’язану із депресією.

Напевно, це пекло румінацій. Коли я переконана, що всі і все хочуть мене добити, а я одна. До речі, так. Оце відчуття, ніби я в пузирі скляному, і ніхто не бачить, з чим я веду боротьбу, оця ситуація повної ізоляції була важкою. Було важко не могти робити звичні речі. Я думала, що втрачу все, що створила за останні років п’ять.

Як довго тривало ваше одужання і що спрацювало у вашому випадку?

Я вважаю, що мені допомогла медикаментозна терапія. Пару разів траплялися травматичні ситуації, і мене знову кидало в пекло. Тоді мені збільшували дозу ліків, і я поверталася до стабільного стану.

Мій хлопець перебрав на себе управління організацією, лишивши мені тільки лінійні задачі, бо менеджерські просто вибивали мене з колії. Це дуже допомогло. Як і те, що він забезпечив мені «тил», доки я відходжу. Якби не він, я б не впоралася зі своєю хворобою. Не можу передати, скільки терпіння він мав і має, аби виходжувати мене. 

Я також продовжую відвідувати сеанси психотерапії. Для суттєвого покращення мені знадобилося шість місяців. Для стабілізації хорошого стану – приблизно дев’ять місяців. Зараз почуваюся більш-менш у нормі, тільки «шліфую» деякі стани з психотерапевткою.

Як депресія вплинула на ваше особисте та інтимне життя?

Я весь час відчувала провину перед хлопцем, що він мусить терпіти і бути поруч, коли мені погано, мені було соромно за мої зриви, які я не контролювала.

Сексу в якийсь період не хотілося. Я взагалі не мала сили навіть вийти з дому і організувати собі секс, сама думка про те, що треба голити ноги і втягувати живіт мене просто підкошувала. Бррр. Сил і ресурсів не було взагалі.

Як ви пояснювали рідним власний стан?

Мені не повірили. Депресія асоціюється з пасивністю, лежанням. А я працювала нон-стоп. Пояснювала колегам, мамі, колишньому чоловікові. Більшість не вірили. Але в перші місяці лікування, на щастя, близькі люди почали проявляти більше емпатії.

Які слова щодо вашого стану від близьких людей вас ранили?

«Ой, у мене теж депресія!» «А у мене, думаєш, не депресія?». Колись я написала у фб пост про те, як вдячна хлопцеві, що він виходжує мене, і що це дуже важко. А його колега написала щось на кшталт: «Ну ти ж маєш розуміти, як ця ситуація впливає на виконання ним робочих зобов’язань, і на всіх людей, що з ним пов’язані?» Мене це ошелешило. 

Чи стикалися ви зі стигмою через депресію?

Коли інвестори, які були зацікавлені в тому, щоб підтримати мою справу, дізналися із соціальних мереж, що у мене депресія, вони відмовилися робити інвестиції. Це було неприємно і боляче.

Чи ділитеся ви тим, що переживаєте/переживали непрості часи із колегами на роботі? Як ваші колеги відреагували на це?

Ділюся. Спершу не зовсім вірили, потім перейнялися. Але варто сказати, що майже всі активісти мають справу з вигоранням і депресивними станами, багато хто в моєму оточенні лікується антидепресантами.

Що б вам хотілося сказати іншим людям, які мають складнощі з психічним здоров’ям?

Не бійтеся таблеток)) Це справді допомагає.

Чи вплинула депресія на появу нових професійних інтересів, хобі тощо?

Я освоїла нову професію, лінійну, яка б передбачала менше спілкування з людьми: пішла вивчати і працювати у веб-дизайн. Завдяки досвіду життя з депресією я навчилася передавати відповідальність і делегувати роботу)

Про що мрієте, чого хочете досягти?

Поки ні про що. Напевне, ще не зцілилася остаточно. Всі сили зараз сконцентровані на виживанні: такі часи.

Що хорошого у вашому житті відбувається зараз?

У мене є чудовий пес, пітбуль Піксель. Він приносить радість щодня. А ще у мене є клумба, на якій цвітуть крокуси: жовті, білі, бузкові і рябенькі… А скоро під хатою розквітне бузок і абрикоса! (Інтерв’ю відбувалося у березні 2020 року – Прим.) Я радію, що проводжу цей карантин не вдома у Києві, а у своїй хатинці на хуторі в селі. Трохи усамітнено, але добре, що ніхто мене не смикає.

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}