Найважливіше про психічне здоров'я
Хочу допомогти близьким

Вірте в дитину та будьте поруч: рекомендації батькам дитини з психічним розладом

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Якщо ваша дитина лікується від психічного захворювання, або у неї вперше діагностували психічний розлад, ви можете почуватися розгублено та сумніватися у собі. Але у ваших силах підтримати дитину на цьому шляху. Ваше завдання – показати дитині, що її почуття важливі, що у власній вразливості вона може віднайти силу. Завдяки такій допомозі дитина зможе швидше одужати або поліпшити психічне здоров’я, легше сприймати невдачі та труднощі і не здаватися у реалізації мрій.

У серії відео дитячий психіатр Олег Романчук наводить низку рекомендацій батькам дітей з психічними захворюваннями. Для того, щоб допомогти дитині та собі, вам варто:

  • Якнайбільше дізнаватися про захворювання.
  • Вірити в дитину, думати про те, якою вона може вирости, шукати можливості для реалізації її талантів.
  • Підтримувати себе.
  • Будувати хороші стосунки з дитиною, вчитися відновлювати стосунки, якщо вони погіршилися.
  • Створити систему підкріплення бажаної поведінки дитини.

Проводьте з дитиною більше часу

Тривожний розлад, розлад дефіциту уваги та гіперактивності, розлади харчування, депресія та інші розлади настрою, посттравматичний стресовий розлад, шизофренія – це розлади психічного здоров’я, які найчастіше трапляються у дітей. 

Дитині, яка лікується від психічного розладу, важливо розуміти, що вона не самотня з цим досвідом, і батьки допоможуть їй впоратись. Відчуття підтримки та безпеки є базовими умовами поліпшення стану дитини. Ваші син або донька отримують їх завдяки перебуванню поруч з люблячими людьми. 

Фізичний контакт – лагідний дотик та обійми – також дуже важливий. Для того, щоб підтримати дитину з психічним захворюванням, потрібно приділяти їй достатньо часу. Варто виробити певний ритм спільних активностей відповідно до віку та захоплень дитини, наприклад, зробити ритуалами читання казки разом, приготування вечері, прогулянки чи поїздки на велосипеді. 

Уважно слухайте дитину

Дитині важливо знати, що вона може говорити про все та ділитися суперечливими почуттями, спогадами, думками. Звісно, батькам може бути важко чути деталі дитячого досвіду, їх самих можуть переповнювати почуття у момент слухання. Тож важливо, щоб батьки теж отримували належну допомогу. 

Дітям не завжди просто почати розмову про психічне захворювання. Часто діти починають говорити про те, що болить, за якоюсь спільною активністю, «між іншим». Тому батькам та дітям важливо мати спільні заняття і бути разом, щоби дитина могла поділитися. Інколи добрим початком розмови може бути згадка про досвід інших дітей, які пережили таке ж захворювання. Після такої розповіді можна запитати дитину, чи чимось ця історія схожа на її досвід.

Пояснюйте дитині

Дитині дуже важливо не лише, щоби ви її слухали, але й щоб допомогли їй зрозуміти непростий досвід. Тому потрібно пояснювати дітям їхні реакції на стрес та зовнішній світ, говорити, що так реагувати – це нормально. 

Коли діти стикаються з болючими подіями, досвідом втрати, у них виникає багато запитань про життя і смерть, причини, чому люди роблять погані вчинки. Важливо не уникати цих запитань, а давати чесні відповіді і бути готовими до того, що не на всі питання батькам є що відповісти. 

Не менш важливо пояснювати дітям ваші плани та наступні кроки. Це дає відчуття безпеки і надії. Скажіть дитині, що через певний час після початку лікування психічного захворювання вона зможе віднайти спокій і спати краще, і що їй знову снитимуться мирні та світлі сни, що з часом вона неодмінно почуватиметься добре.

Підтримуйте звичайний ритм життя

Психічне захворювання дитини може внести зміни у щоденне життя вашої сім’ї. Адаптуватися до цих змін непросто. Тому дитина особливо потребує допомоги дорослих, щоб якомога швидше повернутися до звичної рутини життя, відновити навчання, участь в гуртках. Інколи перешкодою до відновлення можуть бути страхи, песимізм, які необхідно долати разом. Допоможіть дитині наповнити дні корисними, приємними та змістовними активностями.

Важливо пам’ятати, що переживання психічного захворювання дитиною не означає, що скасовуються правила, обов’язки і дисципліна. Звісно, варто зробити зауваження, якщо ви бачите, що дитина весь час грає у комп’ютерні ігри. 

Зверніться за фаховою допомогою для дитини

Без фахової підтримки психічне захворювання може суттєво порушити функціонування та розвиток дитини, спричинити негативні наслідки в різних сферах життя. Завдяки психотерапії діти та підлітки на першому етапі насамперед вчаться давати раду своїм симптомам психічного захворювання.  

Дуже важливо, щоб батьки були помічниками дитині/підлітку у цьому процесі. Важливою є ваша співпраця з фахівцями. Ефективність терапії великою мірою залежить від того, наскільки усі – дитина, батьки, терапевт – працюватимуть як одна команда.

Піклуйтеся про себе

Якщо ви розумієте, що вам самим дуже важко від того, що відбувається з дитиною, попросіть про допомогу. Зверніться до психотерапевта, груп підтримки батьків, чиї діти лікуються від психічних захворювань. Батьки дітей з психічними розладами можуть отримати безкоштовну фахову допомогу у таких центрах, як: “Джерело”, “Емаус”, “Віра і Світло”. Не зволікайте з тим, щоби просити у друзів та рідних додаткової уваги та любові. 

Поради для розмови з дітьми на тему психічних захворювань:

Тема психічних захворювань може  здаватися вам складною або “незручною” для обговорення з дітьми. Ви можете не знати, як почати розмову про психічне здоров’я і як на це відреагує дитина. Чимало батьків побоюються отримати від дитини відповідь на кшталт: “Тату, мені не по собі від таких розмов. Можна я піду?”, “Чому ми говоримо про це аж зараз?”.

Не знати чи не розуміти  – це нормально. У вас є велике поле для самовдосконалення та час для того, щоб дізнатися більше. Пам’ятайте, що ідеальних батьків, які все знають та усе вміють, не існує.

1. Оберіть вдалий момент для розмови. Це може бути під час спільного прийому їжі або під час поїздки на автомобілі. Неформальна атмосфера цих дій може стати чудовим тлом для бесіди на серйозні теми.

2. Почніть з малого. Не потрібно планувати цілі години для розмови про психічне здоров’я. Навіть короткі діалоги можуть мати великий вплив на збільшення готовності вашої дитини говорити про психічне здоров’я та звертатися за підтримкою.

3. Намагайтеся використовувати позитивні формулювання. Поясніть, що у всіх нас є психічне здоров’я, що психічне здоров’я стосується наших емоцій і того, як ми справляємося зі своїм життям. Скажіть, що наше психічне здоров’я може “гойдатися”, як і наше фізичне здоров’я  – протягом життя, а то й з дня на день.

Скажіть дитині, що психічне здоров’я  – це  не лише про психічні захворювання, а й про гарне самопочуття. Ви можете поспілкуватися про речі, які сприяють гарному самопочуттю, наприклад, про фізичні вправи, техніки самоусвідомлення, час поза межами соціальних медіа та домашніми завданнями. Поговоріть про те, що бути психічно здоровим не дорівнює постійно відчувати себе щасливим. Психічне здоров’я характеризується здатністю вміти впоратись зі злетами та падіннями.

4. Розмовляйте з дитиною мовою дитини. Не всі дорослі знайомі з термінологією у сфері психічного здоров’я та психічних захворювань. Намагайтеся використовувати просту та зрозумілу лексику.

5. Деперсоналізуйте. Дослідження демонструють, що молодим людям часто легше думати і говорити про гіпотетичну ситуацію, а не про власні почуття та переживання. Якщо ви бачите, що дитині важко говорити про власні переживання, спробуйте деперсоналізувати це питання. Ви можете запитати, як почуває себе який казковий персонаж, про якого дитина читає книжку абощо.

6. Вчіться разом.

Дізнайтеся більше про психічне здоров’я у дітей та підлітків з книг та ресурсів, наприклад Коло сім’ї та ChildMind.Org.

Будьте терплячі: одужання від психічних захворювань або поліпшення психічного здоров’я займає багато часу. Постарайтеся не тиснути на дитину своїми очікуваннями, щоб не додавати їй стресу. 

За оцінками ВООЗ, близько 20% дітей та підлітків у світі страждають від хронічного стресу та психічних розладів. Багато дітей та підлітків в Україні проживають у зоні бойових дій або зростають у родинах, куди повернулися ветерани, або де хтось із батьків працює за кордоном. А досвід розлуки та травми перекроює життя дітей і залишає свій відбиток. 

Яка б не була причина, ви можете допомогти своїй дитині та зробити її життя кращим.