Хочу дізнатися більше
Як наші буденні слова змушують інших почуватись гірше: ситуації
Для нас звично, що можна поскаржитись друзям на застуду чи взяти лікарняний через харчове отруєння. Але пояснити негаразди із психічним здоров’ям і потурбуватися про себе належним чином буває набагато складніше. Або навіть соромно. Через це життя людини значно ускладнюється, а видужання затягується.
Часто так трапляється через наші слова та дії у маленьких ситуаціях, на які ми можемо не надто звертати увагу. Подивимось, як це відбувається, на прикладах.
Ситуація перша: навішування ярликів
Дві подруги зустрілися після роботи. Одна з них емоційно розповідає про те, як минув день:
– Директорка знову кричала і сварилась, я просто вже не можу з нею спілкуватися. В неї точно якісь психічні проблеми!
Тут ідеться про те, що керівниця нашої героїні поводилась агресивно, у них стався конфлікт, вони не змогли знайти спільну мову, або ж дівчині просто не подобається директорка. Проте не варто одразу робити висновки про її психічне здоров’я.
Уявімо, що інша дівчина, яка почула такий коментар від своєї подруги, сама переживатиме певні труднощі з психічним здоров’ям. Їй буде набагато складніше поділитися з подругою та попросити підтримки. Адже вона вже почула, що подруга має упередження: люди із проблемами психічного здоров’я – агресивні, з ними неможливо спілкуватися.
Насправді ж, дуже часто люди проживають складнощі із психічним здоров’ям всередині. І ви можете зовсім не помітити цього за поведінкою людини, вона просто почуватиметься погано.
Ситуація друга: твоя проблема не справжня
Двоє колег зустрілися на кухні, і один говорить іншому, що змушений був взяти лікарняний через клінічну депресію. Колега відповідає:
– Ой, а так можна? А в мене теж минулого тижня такий депресняк був, зовсім не хотілося йти на роботу – погода відстій, ще й клієнти дратують. Треба було і собі лікарняний взяти!
Багато людей використовують слово депресія як синонім поганого настрою і не сприймають серйозно, коли мова дійсно йде про хворобу. У цьому випадку хлопець прирівняв клінічне захворювання колеги, через яке той потребував лікування, зі своїм небажанням йти на роботу через погану погоду. І показав, що ставиться до його досвіду не серйозно. Та ще й натякнув, що той зловживає лікарняним, щоб не робити неприємну роботу. Часто таке ставлення стає причиною дискримінації людини на роботі: коли інформація про проблеми з психічним здоров’ям трактується керівником чи колегами як ознака непрофесійності.
Однак депресія не залежить від зовнішніх умов: людина не може просто почекати, поки вийде сонечко. Це внутрішній стан, і часом дуже важкий – із яким вона не може впоратись самостійно. Так само, як без лікування не впорається із пневмонією чи язвою шлунку.
Тому доречніше з боку хлопця було би поцікавитись, чи його колега зараз вже почувається достатньо добре, і виявити співчуття.
Так само не коректно буде порадити людині, яка має розлад психічного здоров’я, просто зібратися, відволіктися або змінити своє ставлення до обставин. Адже в цьому випадку людина не вирішує, як їй почуватися. Як у наступній ситуації.
Ситуація третя: у всіх це так само, як у мене
Дві молоді мами говорять на дитячому майданчику. Одна розповідає, що вже кілька місяців лікується від післяпологової депресії, і досі повністю не почувається добре. Інша відповідає:
– Ой, а я коли народила – в мене не було часу ні на які депресії! Ти просто звикла жити для себе, а треба думати більше про дитину. Материнство – це радість!
Те, що у вас з іншою людиною є схожий досвід, не означає, що ви будете почуватися однаково. Є багато факторів, які впливають на наше психічне здоров’я і те, як ми будемо проживати одну й ту ж ситуацію.
Нам може здаватися, що таким чином ми допомагаємо людині – допомагаємо побачити позитивний бік ситуації. Проте насправді такі слова не сприймаються, як підтримка – а лише як повчання чи звинувачення самої людини у її проблемах зі здоров’ям.
Натомість у цій ситуації молода мама могла дійсно очікувати підтримки від жінки, що перебуває у схожих обставинах. Доречно було би сказати щось на зразок: “З малюком дійсно буває не просто, але я бачу, як ти добре справляєшся. Мені дуже шкода, що ти почуваєшся погано, адже ти хороша мама. Сподіваюсь, ти скоро з цим упораєшся і зможеш насолоджуватись материнством”.
Не ігноруйте прохання близької людини, друга чи знайомого про допомогу, коли він чи вона у пригніченому стані. Часто ми не сприймаємо таке прохання, бо думаємо, що людина просто прагне привернути до себе увагу. Тим самим ми применшуємо значимість почуттів іншої людини і погіршуємо її самопочуття. Думайте про те, що прохання про допомогу – це вияв сили і реальний сигнал про те, що людині потрібна підтримка.
Ситуація четверта: хочу знати усі деталі
Ваш колега не зможе взяти участь у корпоративній події, тому що потрапив у лікарню з нервовим зривом. Інша колега коментує:
– Ой, так дивно, ніколи б не подумала, що він сильно нервував. Я навіть у нього запитувала, як йому вдається бути таким спокійним. Та й він завжди казав, що в нього все нормально. Міг би й поділитися, хіба ми би не зрозуміли?
У цій ситуації жінку обурило те, що колега не поділився з нею тим станом, який переживає. Однак важливо приймати та визнавати право людини не ділитися з вами своїми переживаннями.
Не змушуйте людину відкритися вам. Якщо справді хочете допомогти – будьте терплячі і зачекайте, поки людина буде готова. Якщо ж вона таки захоче вам відкритися – спробуйте вислухати без осуду та виявити підтримку. Якщо ви не знаєте, як правильно реагувати, вислухайте людину і запитайте, чим ви можете їй допомогти.
Чому це важливо для нас усіх
Кожен і кожна з нас може стикатися із проблемами з психічним здоров’ям
Тому всі ми зацікавлені у тому, щоби тема психічного здоров’я не була табуйована. І, говорячи про свої складнощі, людина могла отримати підтримку і розуміння.
Через брак відкритого спілкування про психічне здоров’я в Україні люди часто розуміють проблеми з ним лише як тяжкі розлади і хвороби. Тому ми можемо свідомо чи несвідомо упереджено ставитися до людей, котрі почувають себе не добре. І таким чином підштовхувати їх почуватися ще гірше, не визнаючи їхнє право на погане самопочуття.
Ми можемо ставитися упереджено і до самих себе, та діяти щодо себе так само, як в описаних ситуаціях люди діяли щодо інших. А саме: знецінювати власні почуття, списувати симптоми розладів на поганий настрій, звинувачувати себе у власному самопочутті. І тим самим робити його ще гіршим.
Щоби плекати оточення, в якому ми можемо бути різними і почувати себе комфортно у своїх емоціях, ми повинні розуміти, як наші слова та дії можуть впливати на інших людей та наше власне психічне здоров’я.