Найважливіше про психічне здоров'я
Хочу дізнатися більше

Чому нам усім буває погано і чому це окей

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}

Якщо змішати всі фарби кольорової палітри, то вийде коричнева пляма. Ми всі переживаємо веселкові, тобто насичені й радісні, та коричневі – безрадісні дні, коли нас переповнюють неприємні емоції або скошують стани розпачу й тривоги. І цілком нормально:

  • відчувати сум;
  • плакати чи злитися;
  • розуміти, що ви не можете впоратися з емоціями самотужки; 
  • говорити про свої проблеми вголос;
  • звертатися до фахівця.

Чому ми переживаємо негативні емоції

Існує доволі багато моделей класифікації емоцій, але найпопулярнішою є модель Пола Екмана. Спочатку у ній йшлося про 5 базових емоцій, тепер вже нараховується 16. До умовно негативних або соціально несхвалюваних можна віднести злість, страх, зневагу, провину та сором. Усі ці емоції не завжди приймаються, а часом і забороняються іншими. Але вони виконують важливі функції в житті людини. 

“Поділ емоцій на негативні та позитивні здається логічним, але не є правильним ні з еволюційної, ні з нейробіологічної, ні з соціальної точки зору. Кожен емоційний стан має свою нейрооснову, яка запускає ланцюжок реакцій: вивільнення нейромедіаторів, зміни в діяльності нервової системи та мозку, специфічний вираз обличчя, тілесні та поведінкові реакції. Також емоції допомогли людству вижити. Тобто завдяки тому, що ми можемо їх переживати та демонструвати, ми ділимося ними, демонструємо свій стан та попереджаємо інших, наприклад, про небезпеку чи просимо їх, наприклад, про підтримку”, – пояснює докторка психологічних наук, психотерапевтка, письменниця, експертка проєкту MH4U Вікторія Горбунова. 

Переживання та усвідомлення окремих емоцій може сприяти особистому зростанню. Наприклад, проживаючи почуття провини, людина усвідомлює, що вчинила всупереч власним цінностям або очікуванням інших людей. Таке усвідомлення дає їй можливість або змінити поведінку, або переглянути етичні стандарти. Йдеться про певний розвиток та адаптацію до взаємин з іншими, у цьому випадку це почуття провини є конструктивним. Звісно, інколи, за неможливості позбавитися від провини, вона може істотно шкодити психічному здоров’ю. 

Проблеми із психічним здоров’ям можуть виникати та загострюватись тоді, коли певна ситуація викликає настільки інтенсивні емоції та переживання, що людина не може самостійно з ними впоратися.

Змоделюємо ситуацію: Людина у зрілому віці втрачає батька, з яким у дитинстві не могла спілкуватися через розлучення батьків, а протягом життя так і не наважилася зблизитися. Людина може відчувати не тільки горе через втрату, але і “застрягнути” у почутті провини. Поговорити з батьком більше не вийде, і з цією болючою пам’яттю потрібно примиритися.

Виснажливе почуття провини, з якого людина не бачить виходу, може істотно зашкодити, навіть спровокувати проблеми із психічним здоров’ям. У таких випадках варто звертатися до фахівців, які психотерапевтичними методами допоможуть впоратися зі складними та суперечливими переживаннями.

Як впоратися із важкими емоціями

Щоб упоратися із важкими емоціями, ви можете скористатися техніками когнітивно-поведінкової терапії. Вони базуються на уявленні, що емоції тісно пов’язані з думками. А тому визнати емоції – означає визнати думки. 

Змоделюємо ситуацію: Якщо ви думаєте, що люди навколо насміхатимуться з вас через зовнішній вигляд або те, що ви погано володієте іноземною мовою, – ви можете переживати сором і тривогу. Щоб упоратися з цим, варто визнати наявність таких думок, перевірити їх на відповідність реальності та зрозуміти, що в більшості випадків вони не є правдою, а лише спотворюють реальність та змушують вас почуватися ніяково. 

Ще один ефективний підхід – терапія прийняття та зобов’язання. Основна його ідея – визнати наявність неприємних емоцій та скласти для себе своєрідний план-зобов’язання – розробити систему малих та зрозумілих кроків, що ви особисто можете зробити, аби наступного разу так не почуватись.

Чому ми переживаємо розпач і як із ним впоратися

Почуття розпачу може бути пов’язане з важкою життєвою ситуацією або неможливістю отримати щось дуже важливе у стосунках. Смерть близької людини, стихійне лихо, втрата роботи, серйозна хвороба, зрада – події, які можуть штовхнути людину у відчай. Розпач – це завжди свідчення втрати чогось цінного, на чому тримається наше уявлення про себе, стосунки, важливих людей або про те, як влаштований світ.

Розпач необхідний нам, щоб зустрітися з болем. Адже весна настає тільки після зими – лише після того, як людина дасть болю можливість вийти назовні, вона зможе з ним впоратися і рухатися далі. Усвідомивши свій відчай, ви отримаєте можливість побачити своє життя таким, яким воно є. 

Найкращий спосіб прожити та перемогти відчай – це звернутися за підтримкою до інших людей (рідних, друзів, психотерапевта) або зайнятися такою справою, яка наповнює та зцілює. Коли земля вибивається з-під ніг – найкраще, що всі ми можемо для себе зробити, – це на когось або на щось спертися.

Чому ми переживаємо тривогу і як із нею впоратись

Тривога – це відчуття реальної або уявної загрози. Під загрозою може опинитися усе, що людина вважає цінним: життя рідних, улюблена справа, важлива річ. Також наша психіка будь-яку незрозумілу ситуацію сприймає як загрозливу. Ще тривогу можуть викликати неусвідомлені на невисловлені почуття.

Стан тривоги шкідливий тим, що він забирає багато емоційних ресурсів. “Пальне витрачається, але авто не їде”, – такою метафорою негативний вплив тривоги на людський організм пояснює кандидат психологічних наук, сертифікований гештальт-терапевт Антон Федорець. 

Але не варто сприймати тривогу тільки як шкідливий стан. Це також маркер, що треба розібратися зі своїми почуттями та щось змінити. Щоби впоратися із тривогою, варто спробувати наступне.

Звернутись до психотерапевта або психіатра. Якщо тривожний стан вас знесилює,  то потрібно звернутися до спеціаліста.

Спробувати впоратися з тривогою самостійно. Для зменшення рівня тривоги можуть стати у пригоді дихальні вправи та медитація. Також допомагає відчуття опори під ногами. Якщо можете собі це дозволити, зніміть взуття і пройдіться босоніж по піску, асфальту, траві. Допоможе лежання на спині на твердій поверхні протягом кількох хвилин.

Планувати день та дотримуватися режиму. Планування допомагає нам відчувати контроль над щоденними подіями. Що довше ми зберігаємо звичний біологічний ритм, то спокійніше почувається наш організм. Таким чином, добре організований режим дня зменшує стрес і послаблює тривогу.

Поділити свою тривогу на корисну та некорисну. Корисна тривога – це відчуття, завдяки якому ви можете знайти рішення ситуації. Некорисна тривога – це коли ви нічого не можете вдіяти з джерелом тривоги.  Випишіть усі думки, які викликають тривогу: “боюся втратити роботу”, “переживаю, що дівчина відштовхне мене на побаченні”, “хвилююся за здоров’я батьків”, “боюся спізнитися на поїзд”, “не хочу завагітніти”. Визначте, на яку з цих ситуацій ви можете вплинути, а яка від вас не залежить. Якщо ви розумієте, що не можете вплинути на ситуацію, спробуйте усвідомити, відстежити та записати почуття, які ця ситуація викликає. Це може бути сум, розчарування, злість. Фіксація думок на папері допомагає мислити більш критично і знижувати рівень тривоги.

Якщо ви розкажете про свої переживання іншим людям, які їх визнають та підтримають вас, то ваші шанси скоріше впоратися з негативними емоціями та важкими станами зростуть. Також ви можете легше пройти через “коричневі” дні завдяки заняттям, які допомагають вам справлятися з важкими переживаннями, – майндфулнес, йога, малювання, ведення щоденника, заняття спортом.

Не звинувачуйте себе та не вимагайте від себе багато. Адже всім буває погано та важко. Піклуйтеся про себе, спробуйте порадувати себе чимось хорошим, дозвольте собі відчувати відчай, тривогу та інші складні переживання. Так вам буде легше пройти через них. Пам’ятайте, що ви не самотні зі своїми переживаннями, і не забувайте, що ви важливі для інших людей та цього світу.

{{ slide + 1 }} / {{ sCount }}